Тиждень

ЗАМІСТЬ ПІДРУЧНИКІВ – ПЕЛЮШКИ

Якось раптово, стихійно прийшла нарешті весна. Припізнилася трохи, та все ж устигла за тиждень і сніг розтопити, і дощем помити, і калюжі підсушити.
Школярі радіють: канікули! Можна забути про підручники і домашні завдання, насолоджуватися свободою, свіжим повітрям та байдикуванням. Для одинадцятикласників же, власне, це останні канікули перед дорослим життям. Через три місяці випускні екзамени, для більшості затим – вступні. Ще безтурботна студентська юність. Та не для всіх, зокрема дівчат. Деякі школярки, самі ще підлітки, не про теореми та формули думають, а про пелюшки, підгузники та соски. Така вже тенденція намітилася, що все частіше 15 – 17-річні дівчата (а то і у тринадцять, і навіть одинадцять років!) народжують. За даними Держкомстату України, у минулому році в нашій державі стали мамами 137 дівчат, яким не виповнилося і 15-ти, а ще 170 у віці 10 – 14 років перервали вагітність. З початку нинішнього року випадків надто раннього материнства в Україні – вже три.
А у нас? У 2003 р. 9 дівчат до 17 років стали мама-ми. У ц. р. – вже дві – 16 і 14 років, – повідомили у ЦРЛ. А, може, то на краще? За сумною статистикою, в Україні кожна четверта-п’ята молода пара – безплідні (через екологію, набуті хвороби). То нехай народжують хоч юні. Поки можуть. Шкода тільки отих юних мам, які за пелюшками не побачать юності, і ще не сивих бабусь. А найбільше – отих діток, для яких ненька – чи сестра, чи подруга.
Сонце сьогодні посміхнулося рівно о 6-й новонародженим минулого тижня у ЦРЛ чотирьом малятам. Покличе їх до колискової о 18.11.

ІРИНА ПРИМАК.





Міська територія

БАШТУ ВИРІВНЯЮТЬ, ДАХ ВІДРЕМОНТУЮТЬ. ЯКЩО БУДУТЬ ГРОШІ

Мер міста - це та людина, яка відповідає за наш з вами, городяни-меняни, добробут. І щоб вода і тепло були у наших оселях (особливо - комунальної власності), і дах у дво- та п'ятиповерхівках не протікав, і щоб сміття під ногами не розліталося та не збивала з ніг ожеледиця. Отож, напередодні Дня працівників житлово-комунального господарства ми зустрілися з міським головою М.Д.Кадушком, аби дізнатися, які саме комунальні проблеми міста є найбільш болючими.

Головне - щоб була вода

- Михайле Дмитровичу, які питання комунального господарства міста потребують першочергового розв'язання?
- Важливо, щоб у місті безперебійно функціонували мережі водопостачання та водовідведення. Буде вода - буде у квартирах, установах, школах і лікарні тепло. На жаль, у цій сфері проблем чимало: водогін зношений, ледве вистачає коштів на те, щоб якось підтримувати його функціонування, а про нове будівництво, прокладання водних мереж за сучасними технологіями поки що доводиться лише мріяти (востаннє водогін у місті прокладали у 1994-му, по вулиці Червоноармійській).
Така ситуація тісно пов'язана із тарифною політикою. До 15 липня минулого року, доки плата не зростала, у розрахунках тарифів за користування водогоном та каналізацією не були закладені витрати на будівництво водомереж. Нині споживачі платять більше, але ж ці кошти спрацюють на перспективу. Розумію, що зростання тарифів - питання болюче для населення, тому міська рада робить усе для того, аби зберігати виваженість і обґрунтованість таких рішень - перш за все, з соціальної точки зору. Намагаємося знаходити спільну мову із ЗАТ "Менський комунальник" - єдиною у місті організацією, що надає такі послуги (системи водопостачання та водовідведення знаходяться на балансі міської ради, але передані в оренду ЗАТ на тривалий термін).

Спеціалісти розібралися

- А скільки триватиме "епопея" з водонапірною баштою?
- 15 березня ми спілкувалися зі спеціалістами Дніпропетровського ТОВ "Фундамент", яке розробляє конкретну будівельну проектно-кошторисну документацію на ремонт башти. Незважаючи на незначне відхилення ствола башти (37 сантиметрів) дана величина у два з половиною рази перебільшує допустимі норми. Тому необхідно вирівняти башту та посилити фундамент її опори. Для цього використають метод локального забору грунту з-під фундаменту за технологією запорізького відділення "НДІСК". Потім ця пустота буде заповнена спеціальним розчином, башту вирівняють і посилять фундамент навколо неї. Попередня вартість робіт - до 220 тис. грн. Спасибі народному депутатові України О.В.Петрову та начальнику обласного управління ЖКГ О.О.Бєльському за сприяння - наша водонапірна башта потрапила до переліку споруд у державній Програмі реабілітації аварійних об'єктів. Фінансуватимуться роботи солідарно з державного, місцевого та районного бюджетів. До першого квітня необхідна інформація буде представлена до Кабміну.

Повинен бути господар

- Немало проблем і з комунальним житлом?
- Жителі міських п'ятиповерхівок звертаються зі скаргами на аварійний стан покрівлі будинків - особливо ті, що мешкають на п'ятому поверсі. Така ситуація в будинках по Суворова, 1 та Жовтневій 2 і 4. Термін їх експлуатації - більше двадцяти років, а покрівлю там лагодили лише місцями. Дах у цих будинках - як решето. Необхідно мінімум 92 тис. грн. на проведення капітального ремонту. Міська рада звернулася з листом до голови облдержадміністрації В.В. Мельничука з проханням допомогти коштами, виділити хоча б 50 тис. грн. Губернатор категорично не відмовив.
Хвилюють і проблеми безгосподарних будинків, таких, як по Корольова, 6. Власники квартир повинні якось об'єднуватися, спільно вирішувати питання обслуговування житла, аби уникнути аварії. Були вже у нашому місті неприємні випадки, у тому ж таки згаданому будинку: вибухнув газовий балон, постраждали і жителі сусідніх квартир. А он у Донецьку: два бомжі пиячили у порожній квартирі багатоповерхівки, забули вимкнути газ - увесь будинок злетів у повітря.
Мабуть, настали вже ті часи, коли необхідно щось змінювати і в системі послуг ЖЕДу. Щоб внутрішньобудинкові комунікації обслуговували не "Афоні", а спеціалісти-професіонали, нехай і приватні.

Щоб не позичати

- Немало нарікань від менян взимку, коли вулиці завалює снігом. У чому проблема?
- Справа у тому, що у міськраді немає необхідної техніки, снігоочисних машин. ЗАТ "Менський комунальник" свого часу попродавав таку техніку, а тепер, як тільки навалить снігу, просимо в інших організаціях (і у ВАТ "Нямуно банга - Мена", і у "Райавтодору" та ін.). Назріла необхідність створити міське комунальне підприємство, яке мало б два підрозділи: бригади по благоустрою міста та по обслуговуванню житла (про що ми говорили раніше). Нині створена комісія, яка детально вивчає усі аспекти цього питання. Пропозицій вистачає. Окрім того, створення міського комунгоспу дозволило б вирішити і проблеми саночистки міста, вчасного вивезення сміття.

ІРИНА ПРИМАК.





Політика

КОНЦЕРТ ВІД „НАШОЇ УКРАЇНИ”

Минулої неділі Мену відвідали представники політичного блоку „Наша Україна”, зокрема, Української народної партії. Вони ознайомили менян з власною точкою зору на політичні та економічні процеси в Україні. Потім був концерт. Усі, хто прийшов на зустріч, також мали змогу переглянути документальний фільм про матір лідера блоку Віктора Ющенка та поспілкуватися з режисером цієї стрічки.
Симпатики „Нашої України”, напевно, залишилися задоволені акцією. А ось їхні політичні опоненти – навпаки. Чимало з них телефонували до редакції „Нашого слова”. Найбільше невдоволення викликало те, що „нашоукраїнці” відмовилися відповідати на запитання залу, тобто, уникли прямого спілкування з менянами. Дехто вважає, що „Наша Україна” порушує чинне законодавство, бо проводить агітаційні заходи, хоча офіційно президентська передвиборча кампанія ще не почалася. Втім, прямих закликів голосувати на майбутніх виборах за кандидатуру Віктора Ющенка, за словами учасників зустрічі, не було.

ОЛЕКСАНДР ГОРНИЙ.





Знай наших!

КВІТЧАЛИ ТАЛАНТАМИ МИТЦІ МЕНЩИНИ

Минулої суботи на сцені обласного музично-драматичного академічного театру імені Т.Г.Шевченка відбувся творчий звіт аматорів Менщини «Квітчаймо талантами Чернігівщину рідну».

Перед початком великої концертної програми глядачів тепло і щиро вітав голова райдержадміністрації П.Ф.Киценко, який розповів про сьогодення Менщини, її людей.
Переповнений зал театру щирими оплесками вітав виступи народних аматорських колективів «Менщина» з районного, «Полісся» – Макошинського селищного Будинків культури та ВАТ «Березнянський», а також духового оркестру районного Будинку культури і зразкового дитячого оркестру Киселівського філіалу Менської музичної школи.
Свою хореографічну майстерність продемонстрували майже усі танцювальні колективи району – «Калинонька» з Кукович, «Сюрприз», «Барвінок» з Мени, а також акробатично-циркові колективи з Макошине і районного центру дитячої та юнацької творчості.
Високу оцінку журі і глядачів отримали і учасники «Світлячка» та «Експромту» – дитячих театральних студій районного центру.
Виступили на обласній сцені ленінівські гармоністи, вокальні чоловічі ансамблі зі Стольного і Мени, інші аматори.
Було представлено виставку виробів народних умільців Менщини – різьблення по дереву, вишивки, малюнки, лозоплетіння.
Аматорів району тепло і сердечно вітав голова Менського земляцтва у Чернігові С.М.Дмитренко.
Виступи самодіяльних артистів високо оцінило журі. Багато концертних номерів з Менщини буде представлено на сцені у Києві.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: аматори Менщини на сцені обласного музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка. Фото Раїси МИХАЙЛЕНКО.





По заслугах

НАГОРОДЖЕНІ І УЧНІ, І ВЧИТЕЛІ

Минулого вівторка у районному Будинку культури відбулося свято, присвячене творчості учнів і вчителів Менщини.
Було вшановано і відзначено Почесними грамотами і пам’ятними подарунками переможців Всеукраїнських, обласних і районних фестивалів, турнірів, конкурсів, олімпіад.
Нагороди вручали і вітали учнів та вчителів заступник голови райдержадміністрації з питань гуманітарної сфери Г.М.Ларченко та завідувач відділу освіти райдержадміністрації В.В.Фесенко.
Свято творчості не обійшлося без пісень, музики і танців. Концертну програму влаштували юні аматори з Мени, Киселівки, Феськівки, Березни.
Учителями року визнано Л.В.Леонтьєву та Н.А.Двірник з Макошинської школи, а також Л.В.Боюн з міської школи імені Т.Г.Шевченка та Л.В.Бухно – з районної гімназії. Вони та їхні колеги брали участь у конкурсі педагогічної майстерності, педагогічному ярмарку та інших заходах.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: Катерина Горова – шестикласниця Куковицької школи, переможниця II етапу Всеукраїнського літературного конкурсу «Вірю в майбутнє твоє, Україно» за майстерне написання поезій, їх художність. Фото автора.





Захоплення

ТЕТЯНА КУЗУБ З БІРКІВКИ ВПРАВНО ОРУДУЄ КРОСНАМИ І ВИШИВАЄ КИЛИМИ

Як стверджує Тетяна Михайлівна, саме ці заняття допомагають їй забувати про хвороби і життєві негаразди, роблять свято для душі і вселяють віру на краще.

Вишивання чи читання?

Від власноруч вишитих фіранок, скатертин, накидок на крісла, диван і телевізор в оселі Кузубів яскраво і сонячно. Таке враження, що потрапив у тепле і ласкаве літо з розмаїттям квітів і пташок.
– Це не всі мої роботи, – каже Тетяна Михайлівна. – Рушникам я і ліку не знаю, а вишитих наволочок маю три десятки. А ще килими. Перший вишивала разом з мамою Єлизаветою Федорівною, решту – сама. Подарувала по одному дочці і невістці, в себе два зосталося.
– Хто ж вас навчив творити таку красу? – запитую.
– Мама змалечку привчала не гаяти даремно час. Сама вона є чи не найкращою вишивальницею на всю Бірківку. Ось і зараз, у свої 76 років сидить і гаптує синичок на серветці – готує дарунок до мого дня народження. Мама навчила мене прясти, ткати, сновати. Торік у її хаті ставили кросна і по черзі ткали килимки для підлоги. Цього ткацького верстата ні в кого не позичаємо, так само як і сновницю, прядку.
І розказала Тетяна Михайлівна, як малою їй так хотілося читати, а ненька, лагідно промовляючи, садила її за вишивання:
– Чого змалечку навчишся – за плечима не носити, – не раз казала. – Тебе і заміж ніхто не візьме, як не вмітимеш голку в руках тримати та з допомогою її хату прикрашати.
– Бувало, обдурювала я матір, – зізнається Т.М.Кузуб. – Сяду ніби за вишивання, а під рушником – книга.

Стає тепліше на душі

Працювала колись Тетяна Михайлівна у сільському Будинку побуту. (Зараз вона завідує відділенням Ощадбанку). І вирішила зайнятися ткацькою справою – виготовляти килими для населення.
– Поїхала я повчитися цьому ділу до Дігтярівської фабрики прикладного мистецтва, – розповідає майстриня. – Багато чого запозичила для себе.
У сільському побуткомбінаті було встановлено два ткацькі верстати і працювала за ними Тетяна Михайлівна.
– Але не довго протримався наш бізнес – вельми невигідна ця справа. Мороки багато, а результат ко-пійчаний. І сновати основу для килимів не було де – для цього треба просторе велике приміщення. Помучилися ми трохи та й забули про ті килими, – каже Тетяна Михайлівна.
Вишивала вдома на дозвіллі. Сідала і мудрувала над узором для килима чи рушника, скатертини чи серветки.
– У людей дивлюся на вишивки, щось беру з тих композицій. Однак обов’язково додаю власний елемент до свого виробу. І дочку Оксану привчала до вишивання. Непогано в неї виходить. Є кілька речей, виготовлених її руками. Зараз вона майже не вишиває – робота, сім’я забирають весь час, часто і вдома вечорами просиджує над звітами.
– А яке вишивання вам ближче до душі – гладдю чи хрестиком?
– Хрестиком. Ніжніше воно виходить. Ось у грудні минулого року хворіла дуже і, знаєте, саме ці хрестики мене заспокоювали. Шию-шию, дивлюсь – уже квітка вийшла, ще трохи голкою поорудую – друга з’явилась. І на душі тепліше стає, і ніби вже нічого не болить.

Для себе і людей

Жоден концерт чи вистава у сільському Будинку культури не відбуваються без участі Тетяни Михайлівни Кузуб. Голос має – заслухаєшся. Пісні вона виконує з репертуару народної артистки України Раїси Кириченко.
– Якщо чесно зізнатися, то пісні – більше моє захоплення, ніж вишивання. Але ж концерти у селі не кожного дня влаштовуються. А так я з великим задоволенням беру участь у інтермедіях, постановках, виконую сольні номери, співаю у жіночому вокальному ансамблі, – каже жінка.
Сільський голова Бірківки К.О.Фесюн додає:
– Якщо виступає Тетяна Михайлівна, то глядачі так просто зі сцени її не відпускають. Просять ще і ще. Вона – хороший органі-затор, лідер серед аматорів сцени.
А ще Т.М.Кузуб кохається у квітах. Подвір’я її весняно-літньо-осінньої пори – справжня оранжерея під відкритим небом. Крім звичайних для нашого краю жоржин, гладіолусів, тюльпанів та айстр, Тетяна Михай-лівна вирощує вісім сортів клематісів, кілька видів плетучих троянд. Замовляє насіння і корінці поштою, пише квітникарям-любителям, вишукуючи їх адреси у газетах і журналах.
– Я люблю усе красиве – квіти, вишивки, гарну пісню, – ділиться Тетяна Михайлівна. – Аби людям, які живуть і спілкуються зі мною, було приємно, і щоб душа співала від тієї краси.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: Т.М.Кузуб. Фото з сімейного архіву Тетяни Михайлівни.





Наші земляки

ВЕЛИКИЙ ЛІКАР ІЗ МАЛОЇ ГУСАВКИ

Дитинство Миколи Павловича Бурого минуло на берегах мальовничої Десни в селі Гусавці Менського району. Після школи він вступає до Київського медичного інституту, по закінченні якого йому пропонували доволі престижні місця, але він обрав село Перевалочне, що на Чернігівщині.
Жителі дев’яти сіл дивилися з надією на свого двадцятип’ятирічного лікаря, у якого тільки й транспорту, що коні та віз. А він щохвилини готовий був боротися за життя кожного з них. Рятуючи одного разу жінку, матір трьох малих дітей, хірург став донором, зробивши їй пряме переливання крові.
Із 1961 року М.П.Бурий – клінічний ординатор Київського медінституту, де він підвищував свою кваліфікацію. А з 1963 року – головний лікар Кагарлицького району Київської області.
Улітку минулого року М.П.Бурому виповнилося 75 років. За своє життя він здав більше двадцяти літрів крові, за що удостоєний звання “Почесний донор СРСР”.

М.КРАВЕЦЬ.

(За матеріалами газети “Вісник Кагарличчини” №9, 2003 р).





Теплі рядки

НАШІЙ РІДНІЙ МАТУСІ

Я проживаю в селі Феськівка, навчаюся в третьому класі. Дуже люблю читати вашу газету, особливо сторінку для дітей.
А ще я вам пишу тому, що в мене є до вас прохання дуже-дуже велике. У моєї рідненької матусі 23 березня день народження, їй буде 30 років. Я знаю, що треба платити гроші за поздоровлення у газеті, але у нас їх немає, тому що матуся сидить з моїм братиком меншим удома, а тато теж ніде не працює. А я так хочу її привітати у вашій газеті, тому що це їй буде па-м’ять на все життя.
Я дуже вас прохаю: допоможіть мені, будь ласка. Маму звуть Олена Миколаївна ТИМОФІЄВА. Напишіть, що ми з братиком Віталиком її дуже-дуже любимо, вона наше сонечко ріднесеньке. А якщо і не надрукуєте, то все одно спасибі велике, що прочитали.

З ПОВАГОЮ НАСТЯ І ВІТАЛИК.