Запитання тижня

ЯКИМ ВИ БАЧИТЕ СПРАВЖНЬОГО ВЧИТЕЛЯ?

Відповідають:

Тетяна Миколаївна ВАСИЛЕНКО - жителька Мени, реалізатор:
- Думаю, справжній учитель - це людина, яка обрала собі професію за покликом душі, яка любить і поважає кожну дитину, намагається розвивати її як особистість. Таким педагогом, на мою думку, є Ганна Іванівна Наливайко - учителька 1-А класу Менської школи імені Шевченка.
Світлана Василівна ЛІТВІНОВА - менянка, медична сестра хірургічного відділення ЦРЛ:
- Теперішнє життя таке, що батьки за роботою та щоденними клопотами фактично не бачать своїх дітей-школяриків. А тому вся відповідальність за їх виховання лягає на плечі педагогів. Отож справжній учитель завжди намагається не лише навчити дитину, а перш за все, виховати її.
Євдокія Іванівна СЕМЕНЕНКО - колишній педагог:
- Учитель - вічний учень. Це повинна бути людина високоосвічена, ерудована, з широким світоглядом і гострим світовідчуттям.
Ніна Миколаївна ФЕДОРЕНКО - жителька Котички, продавець:
- Справжній учитель - це той, який по-справжньому любить дітей, працює з ними не з примусу, а за покликанням. У такого нема поганих учнів.
Любов Андріївна РАДЧЕНКО - жителька Киселівки, тимчасово не працює:
- Я не розумію, як це вчитель може бути справжнім і несправжнім. Навчати дітей грамоті і вчити їх бути добрими людьми може тільки той педагог, котрий, як кажуть, від Бога.
Андрій Тимофійович ПРЯДКО - селищний голова Березни:
- Колись перед учителем шапку знімали. Його шанували, поважали, йому вірили. Тепер же з учителем можуть і не привітатися.
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
- Гроші, звичайно, треба всім, але, як сказав видатний педагог Василь Сухомлинський: "Серце віддаю дітям". Ось це справжній учитель.





Думки з приводу

МАЮЧИ ТАКУ ЗАРПЛАТНЮ, ПРАЦЮВАТИ ЗДАТНІ ЛИШЕ ФАНАТИ СВОЄЇ СПРАВИ

Так вважають практично усі педагоги (ще не зустріла жодного з них, хто б вважав оплату своєї праці достатньою). Дійсно, крім зошитів та підручників, наші вчителі змушені зазирати у хлів та на город, ще й додаткових заробітків вишукувати. Адже сім'я, діти… Дехто не витримує, йде зі школи, розпочинає власний бізнес і - що там і казати - нарешті досягає успіху і заробляє нормальні гроші. Але ж не всі. Слава Богу, ще є кому вчити наших дітей, є педагоги, віддані своїй справі. І хто правий - ті, що пішли, чи ті, що залишилися? Їм - слово.

Алла Владиславівна СИВАРЕЦЬ - фізик-математик, а нині директор ДП кафе "Зустріч" у Мені:
- У школі мені подобалося, з дітьми працювати я люблю. І свого часу просиджувала на роботі з ранку і до вечора: позакласна робота, додаткові заняття, підготовка до свят. Але з часом зрозуміла, що тут, у школі, у мене немає перспективи зростання, а хотілося якось реалізувати себе, досягти чогось більшого, спробувати свої сили у чомусь іншому. Тепер уже більше року я директор приватного кафе. Працюю фактично без вихідних, але робота мені до душі, головне - я знаю, що мій успіх - у моїх руках, я ні від кого не залежу. І маю намір зробити свою "Зустріч" найпопулярнішим місцем відпочинку у Мені.
Наталія Миколаївна КАРПЕНКО - колишній викладач англійської мови з 10-річним стажем, художник (нині перебуває на обліку в районному центрі зайнятості):
- Довелося багато років попрацювати у сільській школі (у Величківці), і в міській, і в санаторії "Остреч" вихователем, і в районному центрі дитячої та юнацької творчості.
Чесно кажучи, доводилося нелегко: перевірка зошитів, виготовлення наочності, написання планів-конспектів уроків. Та якби ж лише це! Маю двох дітей, тож, щоб якось більш-менш забезпечити їх, постійно шукала додаткових підробітків: писала картини, декорації на продаж, була дистриб'ютором косметичної фірми, а ще городи, господарство… В якийсь момент просто не витримала, замислилась - а чи правильно я живу? У цій круговерті справ не залишалося часу на спілкування з синами. А ще зрозуміла, що не може педагог собі дозволити отак розпорошувати свої сили, щоб нормально навчати дітей, бути справжнім спеціалістом. Треба лише цим і займатися. Та хіба ж за такі копійки це можливо? Тепер випробовую себе в іншій справі: планую працювати координатором фірми "Ейвон".
Володимир Миколайович ІЛЛЄНКО - викладач фізики та інформатики районної гімназії:
- Працюю у школі п'ятнадцятий рік. За цей час усього було: і затримка зарплатні по дев'ять місяців, і молоко, хліб, масло та взуття в рахунок заборгованості доводилося брати. Сьогодні, звісно, це позаду, ще й зарплатню учителям підвищили. Але наскільки? Як можна прожити педагогу (а у нас у сім'ї їх двоє), виростити дітей за такі гроші? Ми багато років будували дім, ще й досі його облаштовуємо, ростимо двох донечок. Важко.
- А кудись у бізнес податися не пробували?
- У нашій країні підприємець виживає в екстремальних умовах. Варто лише спробувати відкрити власну справу - задушать податки. Та й навіщо тоді було закінчувати вуз, отримувати знання? Невже професія педагога так і не стане у нас престижною? Адже хочеться працювати за спеціальністю і отримувати за це достойну зарплату, робити кар'єру у своїй справі, забезпечити себе нормальною пенсією. Не вірю, що ці сподівання здійсняться в найближчі роки. Але надіюсь, що так врешті-решт і буде. Тому і не залишаю школи.

І. ПРИМАК.





Дошкільнята

МАЛЮЮТЬ СОНЕЧКО, ЛІПЛЯТЬ ЗАЙЧИКІВ І НАВІТЬ СКЛАДАЮТЬ КАЗКИ

Несміливий промінь сонця легко доторкнувся до різнокольорових дерев, що оточують ігрові майданчики міського дитячого садка "Сонечко". Саме тут кожного ранку допитливих малюків зустрічає лагідна посмішка мудрого вихователя. І задзвеніли голоси, замайоріло різнобарв'ям подвір'я…
Ось Любов Борисівна Чичкан бере на руки Наталочку, пригортає до себе, втішає. У малої ще заспані оченята і вона ніяк не хоче розлучатися з ненькою.
Надія Іванівна Щербина розучує з малятами мирилочку, щоб заспокоїти і помирити Миколку та Сергійка. Хлопчики щойно не поділили іграшку.
А ще вихователі навчають малят малювати сонечко і ліпити зайчика, білченят і навіть складати казки. Але вся ця робота буде марною, якщо ми, педагоги, не будемо бачити в кожній дитині особистість, не сприятимемо розвитку творчих здібностей дошкільнят. Тому й запровадили в дитячому садку хореографічний, драматичний гуртки, а також - гри на музичних інструментах, образотворчого мистецтва. Тут кожен малюк може розкритися, знайти себе. Приємно, що завдяки сприянню міської ради в дошкільному закладі відкрилася додаткова група для найменших.
Та поряд з приємними щоденними турботами існують і проблеми. Чи буде тепло в приміщеннях з настанням холодів? Все ж, сподіваємося, що наше "Сонечко" найближчим часом матиме автономне опалення.
А ще педагогічний колектив мріє про комп'ютер, щоб наші діти, як і столичні, були б з ним на "ти".
Усіх педагогів району щиро вітаю зі святом. І нехай крихта знань, любові і тепла, посіяна вами, проросте у серцях ваших вихованців сторицею.

Н. ШЕВЕЛЬ.





Колега про колегу

МУДРІСТЬ І ДОБРОТА

Ось уже 28-й рік поспішає до школи тендітна, красива, привітна жінка. Будні торкнулися її чола, але мудрі очі випромінюють таку знайому доброту й сердечність, невичерпну енергію, а ніжна посмішка дарує тепло і щирість.
Іншою просто й не можна уявити Олену Василівну Якименко - заступника директора з виховної роботи, учителя російської мови і зарубіжної літератури Макошинської школи.
Олена Василівна не помилилася у виборі життєвого кредо, бо саме робота вчителя - її покликання. Вона до останку віддає свою душу, любов, материнську доброту дітям. Уміє вчити, давати знання, прислухатися до дитячих сердець, бачити незвичайне в кожному учневі. Та й для будь-кого з колег знайде тепле слово підтримки й поради.
Кажуть, що вчительська мудрість приходить з роками. Перші кроки трудового шляху Олени Василівни вже були освітлені іскорками творчої наснаги, натхнення, вміння спілкуватися з людьми. Її нагороджено орденом Трудової слави III ступеня, присвоєно звання учителя-методиста. О.В.Якименко - глибокоерудована людина, учитель-інтелектуал. Уроки її -надзвичайно цікаві і… неймовірні.
Олена Василівна - прекрасний організатор будь-яких загальношкільних виховних заходів. На концерти й вечори, що готуються під керівництвом О.В.Якименко, сходиться усе селище.
Тож завтрашнє учительське свято - не що інше, як уособлення титанічної щоденної праці, безмежної відданості шкільній справі, постійної самопожертви в ім'я наших дітей. Низький уклін Вам, Олено Василівно, і щире спасибі.

Н.КАНАВЕЦЬ.