Тиждень

З ПОСМІШКОЮ

До нас у редакцію читачі звертаються щодня: зі своїми проблемами, негараздами (це частіше), але ж як приємно буває, коли почуєш від вас, шановні, добру новину чи теплу розповідь про хороших людей.
- Місяць тому я відсвяткував 60-літній ювілей, - схвильовано розповідає менянин Д.П.Ісаков, - і уклав угоду з Менським відділенням АКБ "Правекс-Банку" про обслуговування поточного пенсійного рахунку. І яким було моє здивування, коли невдовзі мені зателефонували працівники банку, щиро привітали і запросили зайти по гроші. А потім, уже у відділенні, ще раз в урочистій обстановці поздоровили з ювілеєм, з посмішкою, швидко і ввічливо надали необхідні послуги.
Вийшов звідти з почуттям радості і гарним настроєм, і навіть з ніяковістю - адже звикли ми, прості люди, зовсім до іншого ставлення. Десятиліттями привчали нас до байдужого і, чесно кажучи, інколи хамського поводження з людьми, за будь-яку дрібницю доводилося нерви тріпати і годинами в чергах простоювати. А тут… Виявляється, і з посмішкою можна.
А сонце сьогодні всміхнулося о 5.36, піде на спочинок о 20.30.
У пологовому відділенні ЦРЛ народилося 6 малят: 5 хлопчиків та одна дівчинка. Нехай і їхнє життя супроводжує щира посмішка!

ІРИНА ПРИМАК.





Відзнака

ОЛЕГА ПЕТРОВА НАГОРОДЖЕНО ОРДЕНОМ

Указом Президента України від 31 липня 2003 року народного депутата України, голову правління Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання „Сузір'я" Олега Петрова нагороджено орденом „За заслуги" II ступеня. Таким чином відзначені „особистий внесок у популяризацію історії та досягнень української космонавтики і авіації, активна громадсько-політична діяльність" народного депутата.
До речі, Леонід Кучма підписав згаданий указ одразу ж після участі у 10 Міжнародному аерокосмічному фестивалі „Сузір'я - Артек", на який був запрошений разом з Президентом Словаччини Рудольфом Шустером. Нагоду поспілкуватися з главами двох держав мали і юні посланці Чернігівщини. На ювілейному фестивалі пощастило побувати 16 школярам з північних районів області, що входять до 211 виборчого округу. Цю феєричну поїздку вони вибороли старанним навчанням та активною аерокосмічною творчістю. Відпочивали в „Артеку" і діти з нашого району. Сподіваємося, що незабаром вони поділяться на шпальтах нашої газети своїми враженням від подорожі.

В. ПИЛИПЕНКО.





Освіта

УСЕ КОЛИСЬ БУВАЄ ВПЕРШЕ

Минулого тижня в районному Будинку культури відбулися урочистості з нагоди першого випуску студентів Менського відділення Чернігівського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом України. Відкрив урочисті збори директор Чернігівського інституту МАУП С.М.Кадетов. 21-у випускнику дипломи вручили голова райради М.П.Кот, заступник голови райдержадміністрації Г.М.Ларченко, завідувач названого навчального закладу І.Г.Кармазін.

Чотири випускники отримали дипломи з відзнакою, особливого зразка. Були дипломи міжнародного зразка, які дійсні у 55 країнах ближнього і дальнього зарубіжжя. А ще кожен випускник отримав настінний диплом. Тобто, якщо хтось колись матиме власний офіс, то зможе цим документом прикрасити стіну свого кабінету. Освітньо-кваліфікаційний рівень випускників - молодший спеціаліст, або, простіше кажучи, - юрист.
Шість випускників продовжать навчання у Чернігівському інституті МАУП. А дехто вже й працевлаштувався. Наприклад, Оксана Скоробагатько й Ірина Кошова влаштувались юрисконсультами. Перша - в менському ск "Промінь", друга - в одному з будівельних трестів Чернігова. Наталія Халімон працює у приватного нотаріуса в Мені. Людмила Кадикова - у державній виконавчій службі районного управління юстиції. Менянку Тетяну Шаман доля закинула аж до Глухова, працює там у РАГСі. Коропчанин Ігор Єрмоленко повернувся з менським дипломом додому, працює в управлінні юстиції.
Що прикметно для першого випуску? Ну, хоча б те, що дипломи того дня отримали мати й син Кадикови. А ще те, що на цьому курсі був і перший студентський шлюб. Свої долі поєднали Євген Зима і Наталія Халімон.
Був на святі і наказ випускників своїй зміні, з якого запам'яталися такі слова: "Іти вперед і вперед! Жити так, щоб не наслідити, а залишити по собі добрий слід".

В.ЧЕПУРНИЙ.

І.ШУЛЬГА





Овочівництво

ЗА ГОЛЛАНДСЬКИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ

Відкритий спеціалізований семінар, що тут відбувся, мав назву "Нунемс і партнери-2003". "Нунемс" - це голландська селекційно-насіннєва компанія, представництво якої є в Києві, звідки й приїхали агрономи-менеджери Богдан Віннічук та Ігор Завадський. Вони ґрунтовно розповіли про овочівницьку продукцію, вирощувану в ФГ "Смородінов" з насіння згаданої компанії.
Огірки, морква, цибуля, столовий буряк, капуста - все, мов намальоване. Та й картопля нівроку - уже показує урожайність десь на 200 - 220 центнерів з гектара. Записують адресу й телефони голландського представництва в Києві гості з Київської, Полтавської, Сумської областей. Із Чернігівщини були представники із Срібнянського й Куликівського районів. А от від Менщини охочих навдивовижу було мало.
Зараз у ФГ "Смородінов" вибирають огірки. Сортують їх на три фракції. Реалізують Сосницькому заводу продтоварів і Ріпкинському коопзаготпрому по ціні в середньому 55 копійок за кілограм. Щодня вибирають огірків по 100 - 150 кілограмів.

В. ЧЕПУРНИЙ

Фото автора





Продовження теми

ВІТАЛИК ТАК І НЕ НАВЧИВСЯ ЇСТИ З ЛОЖКИ. ДОЛЯ ДВОРІЧНОГО МАЛЮКА ДО ЦЬОГО ЧАСУ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕВИЗНАЧЕНОЮ

Чималий резонанс викликала у читачів історія про маленького менянина Віталика Кондратія, якого у Великодній вечір мама покинула на бабусю, а та викинула хлопчика на вулицю і замкнула двері (див. матеріал "Воно скавучало, як щеня. Придивився - дитина!" у №20 від 17 травня цього року). Цю історію підхопили і висвітлили на своїх сторінках обласні видання - про Віталика Кондратія дізналась уся область. Того разу хлопчика підібрали і відправили до лікарні добрі люди. Та й горе-матуся начебто розкаялась, обіцяла піклуватися про дитину. Але…

Гроші треба, дитина - ні

Ще тоді, у травні, Олена Кондратій, недолікувавши сина, втекла з лікарні і відгородилася від усього світу. Боялась, мабуть, що таки цього разу хлопця у неї віднімуть і направлять у притулок, позбавлять її материнських прав, а отже і "дитячих" грошей. Обіцяла ж, що за ті копійки влаштує нарешті сина в дитсадок, та, очевидно, і не збиралася цього робити. Так і ходить нещасне дитя по вулиці - в брудній маєчці, голодне, замурзане. Думаєте, хтось годує його як належить - по чотири-п'ять разів на день, дає вітаміни, вкладає у чистеньке ліжечко? Куди там! Бабця частенько залишає його в хаті, а сама йде по людях, заробляє на чарку. Казали сусіди, що голосить хлопча не своїм голосом, та не будеш же двері в чужій хаті ламати. Якось пробували одні добрі люди борщем його нагодувати, так малий такої страви і їсти не вміє - хто ж йому наварить? Шматок хліба чи пряник сухий - це для дворічного хлопчика більш звична їжа.
А де ж мама Олена? Як свідчать жителі навколишніх будинків, п'яна Оленина мати не раз бідкалась, що донька її, підхопивши "негарну хворобу", лікується в Чернігові. Медсестра дерматовенеричного кабінету Менської ЦРЛ, пославшись на лікарську таємницю, цей факт ні підтвердила, ні заперечила.

Документи в суді

Ніякі вмовляння і совістіння на Олену Кондратій не діють.
Ось думка начальника служби у справах неповнолітніх райдержадміністрації В.В.Казімірова:
- Усі численні розмови з Оленою виявились марними, молода жінка не побажала змінити життя. Тому я особисто тричі клопотався про позбавлення її батьківських прав. Зараз цією справою займається міліція, а взагалі довідок, протоколів та рішень треба зібрати немало. Не такий це простий процес.
Розумію. Але поки збиратимуть ті папери, дитина страждатиме. Невже не можна хлопчика забрати звідти негайно?
Оперуповноважений групи кримінальної міліції у справах неповнолітніх Д.В.Билименко запевняє, що можна. Відправити у притулок. Але на це необхідне відповідне розпорядження.
- І в суді подібні справи вирішують, і в прокуратурі, - говорить він. -- Щойно я направив до суду протокол про неналежне виконання Оленою Кондратій батьківських обов'язків. Там винесуть рішення.
Заступник прокурора району Л.О.Лиходід повідомила, що до цього часу документи про позбавлення О.Кондратій батьківських прав до прокуратури не надходили, але справа ця дійсно ось-ось розглядатиметься в суді.
***
До речі, якось у газетах промайнула така історія: українка з п'ятирічною донькою під час перебування в одній із західних держав відвідали супермаркет. Чадо заволало: купи іграшку! Матуся звично дала малій ляпаса по сідничках (хто з нас цього не робив?). У результаті жінка опинилася на три місяці за гратами, поки донька проходила курс реабілітації і психотерапії.
Отак. А ми, українці, ще хочемо до Європи. Хоча спокійно лягаємо спати, коли в центрі міста від холоду і бездоглядності потерпає невинна дитина.

І. ПРИМАК.

Фото автора





Умовна воля

УТЕКТИ МОЖНА, ОДНАК НЕ ВАРТО

Домницька колонія розмістилася чи не в найкрасивішому місці нашого району - у мальовничому сосновому лісі, повітря там настояне на живиці, пахучих травах. Тут би санаторію краще прописатись, а не тюрмі. Відбувають свій строк тут ув'язнені, котрі стали на шлях виправлення.

Як ще у ближніх селах від Домниці функціонували сільгоспформування, "зеків" возили туди на сезонну працю. Роботи тоді вистачало і своїм, і засудженим. Багато з них одружились на сільських красунях після звільнення з колонії. Дехто забрав свою суджену і повіз до своїх родичів, а деякі тут прижилися.
Роботу мають. Кілька років тому засуджені виготовляли надмогильні пам'ятники з мармурової кришки. Нині цієї сировини обмаль, то зайнялися вирощуванням городини, зерна. Доглядають за кіньми, курми, іншою худобою і птицею, яка водиться на фермі колонії.
Керівництво закладу налагодило контакт з київським приватним підприємством і виготовляє для його потреб вагонку. З відходів виготовляють побутові дрібнички, ящики, піддони.
Чи можна втекти з такої колонії? Так, але не варто. Бо доточиш собі строку, знову сядеш на лаву підсудних. Знають про це всі засуджені, однак знаходяться "герої", які ризикують: "А як не знайдуть? Значить і не спіймають". Знаходять. І тоді вже не в Домницьку колонію повертають. Правда, один ув'язнений як утік кілька років тому, то й досі десь бігає - поки що всі пошуки кримінального втікача не принесли бажаних успіхів.
…На території колонії - ідеальна чистота. Але ж і високий паркан з колючим дротом є. І не вийдеш коли захочеш і куди захочеш. Так що воля тут умовна, хоча і її ой як важко заробити.
Ув'язненим цієї колонії дозволяється жити з сім'єю (якщо сюди побажає вона переїхати). І є такі "щасливчики", з котрими дружини п'ють гірку чашу неволі, знімаючи приватну квартиру для проживання.
Життя триває.

Р. МИХАЙЛЕНКО.





Сталося

ПОЛЯК ЗБИВ БЕРЕЗНЯНСЬКОГО ВЕЛОСИПЕДИСТА

* Співробітниками міліції був затриманий житель Величківки, який вночі підводою перевозив шість мішків пшениці нового урожаю. Зерно він викрав з бункера зернозбирального комбайна на полі ск "Промінь". Викрадене вилучено.
* Громадянин Польщі, що перевозив автобусом "Мерседес" підприємців та керівників спілок підприємців Польщі, зіткнувся з велосипедистом, жителем Березни. Останнього госпіталізовано до обласної лікарні з переломом основи черепа.
* На городі у жительки Блистови було виявлено 1307 рослин снодійного маку, у жителя Бірківки у кількості 886 стебел, а на присадибній ділянці 47-річної блистівчанки - 518 штук. Ведеться перевірка.
* 29-річний житель Киселівки, який ніде не працює, з ферми киселівського сільгосппідприємства вкрав коня. Викрадене вилучено.
* 40-річна менянка, яка ніде не працює, викопала на присадибній ділянці жителя райцентру картоплю. Ведеться перевірка.