Зиму провели, а вона повернулася. ФотоМинулої суботи у центрі Жовтневого святкували Масляну, проводжали зиму і закликали весну.

Ініціативу повеселити односельців, нагодувати їх гарячими варениками і млинцями проявили завідувач сільської бібліотеки Ніна Паршина та голова ск «Жовтневий» Людмила Ступак.

– Я з радістю підтримав їх почин, – каже сільський голова Микола Пономарьов, – виділив кошти на придбання борошна, цукру, олії і всього необхідного, що треба для приготування вареників і млинців. Вистачило тих грошей і на купівлю призів.

Готувати смакіття для Масляної згодилися жительки села Ніна Оліфіренко та Ірина Федоренко. У центрі села, під торговим навісом, встановили мангали, на яких смажили млинці і варили вареники. Пирогів з яблуками, сиром, повидлом, ягодами, маком учасники святкового дійства напекли вдома і пригощали ними усіх, хто прийшов повеселитися, поспівати, людей побачити і себе показати.

Усіх їх щиро вітав сільський голова Микола Пономарьов, зичив добра, здоров’я і благополуччя.

Радували співом усіх присутніх на святі ансамблі – дитячий «Дзвінкі голосочки» і жіночий «Рута-м’ята». Скоморошки Володимир Коваль і Єгор Строков співали, танцювали разом із зимовими місяцями і красунею-зимою, роль якої дісталася Альоні Скоробагатько. Зима просила людей вибачити її за холоди, колючі завірюхи, глибокі сніги, пронизливі вітри і люті морози, на що громада дружно відповідала: «Бог простить!»

Весна, з роллю якої відмінно упоралася Ніна Паршина, повідала присутнім на святі про сім днів Масляної. Так, понеділок Масляного тижня – це зустріч свята, вівторок – загравання. Саме цього дня неодруженим парубкам і незаміжнім дівчатам прив’язували колоду, аби ті швидше знайшли свою половинку. Жовтневцям теж дісталися такі колоди, і аби їх позбутися, ті відкуплялися – співали або танцювали.

У середу готувалося різне смакіття, а наступного дня, у четвер, був розгуляй – на вечорниці збиралася молодь і веселилася. У п’ятницю був тещин вечір, це коли зяті водили до шинку своїх тещ. У Жовтневому хоробрих і сміливих зятів не знайшлося на святі, аби пригостити тещу чаркою вина. А от свекруха знайшлася, яка дала своїй невістці скуштувати гарячого вареника, а потім пішла з нею у танок.

Субота Масляної – день гостей, а неділя – прощений день, коли усі в усіх просять вибачення за нанесену, бодай і ненароком, образу.

Свято набрало таких обертів, що годі і спинити. Малечу катав селом баским конем Юрій Мелашедченко, а чоловіча половина змагалася у силі – перетягували канат.

Млинці розпахлися на все село! Смакували ними і старі, і малі, і молоді. Усім вистачило – і своїм, і приїжджим.

Конкурси, пісні, танці, загадки… Призи дісталися найспритнішим. Так, у своєрідному змаганні на швидке поїдання вареників, у якому взяли участь школярі місцевої школи Валерій Холодний, Сергій Товстий та Артем Петренко, приз дістався останньому, бо він найшвидше упорався з порцією вареників.

Фінішувало свято спалюванням дідуха – прообразу лютої зими, яка так усім набридла. Палало багаття, горіла зима-злюка, всі полегшено зітхали: «Ну, нарешті! Весні – дорогу!»

Та у природи – свої закони. З голубої висі посипався білий пухнастий сніг, вкриваючи свіжим покривалом усе навколо. Не треба з цього приво­ду журитися, можливо, це було останнє снігове послання з небесної канцелярії нашим дотепним, веселим, добрим і працьовитим людям. Адже на порозі – весняні турботи, які завершаться глибокої осені…















Коментарі закриті.