Фесюн31 березня 2015 року Менський міський голова Федір Фесюн звітував за свою роботу.

Спочатку відеозапис а потім авторська думка.

Авторська думка:

Усе, що відбувається в країні та місті, має свої причини. Головною причиною того, що нині відбувається як в Україні, так і Мені є комуністичне відсторонення людей від управління суспільними справами. В результаті маємо економічну розруху та війну.

При цьому обрані та призначені посадовці в найгірших комуністичних традиціях продовжують створювати враження успішності своєї діяльності. Під тріскотню від різного рівня посадовців про розвиток місцевого самоврядування відбувається все більше відсторонення людей від управління суспільними справами – порожній зал тому переконливе свідчення.

Федір Фесюн на початку нарахував близько 80 чоловік, автор цих рядків посередині засідання – 56. І це разом з працівниками міськради, посадовцями інших відомств та журналістами. З 28 депутатів міськради прийшло, як порахували працівники міськради, аж 6!

Яку ж роль відвели на цьому засіданні менянам міський голова та заступники голови райради і райдержадміністрації? Прибирати сміття біля власних осель!

Особливо обурливим є те, що ці посадовці навіть не збираються брати на себе відповідальність за стан справ в районі і місті, таке враження, що вони і донині діють в межах райкомівських марень середини минулого століття. Куб газу сьогодні коштує 3,60, через місяць коштуватиме 7,19. В той же час картоплю приймають по 1,50 а на зарплату чи пенсію можна придбати хіба що дулю з маком. Як вижити людям в цих умовах? А посадовці в цей час на сцені районного будинку культури розігрують виставу загальної благодаті! І найгірше те, що це окозамилювання людьми сприймається як належне.

24 рік незалежна Україна будується за лекалами будівництва чи то перерозвинутого соціалізму, чи то недорозвинутого комунізму. Що нас чекає завтра, після економічної розрухи та війни?

А може і справді не варто замислюватися про майбутнє як те робить більшість менян? Може і справді легше спостерігати за зростанням кількості життєвих негараздів чим завантажувати розум аналізуванням їх причин та пошуком шляхів виживання? Що ж, народи мають невід’ємне право як на розвиток та щасливе життя, так і на самознищення. Що сьогодні обрали меняни ми бачимо. Питання в іншому – чи зможуть вони завтра обрати щось краще, чи будуть готові до того? А може оберуть собі ще гірше життя в атмосфері утопічного відсторонення від реальності? Хто знає, після часів радянського абсурду все можливе.

Що потрібно зробити для того, щоб зупинити руйнівні процеси і започаткувати розвиток? Моя відповідь проста – перетворити світоглядно скалічене комуністичним експериментом населення в громадян, в реальних господарів своєї країни, перейти від всевладдя вождів-посадовців до життя за виробленими та підтримуваними суспільством законами. Ось це я і роблю – працюю на зміну тоталітарного суспільного устрою на сучасний демократичний.

Коментарі закриті.