Верховною Радою України 2 грудня 2010 року прийнято Податковий кодекс України № 2755-VI, статтею 10 якого визначено перелік місцевих податків і зборів.
До місцевих податків належать:
– податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
– єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
– збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
– збір за місця для паркування транспортних засобів;
– туристичний збір.
Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до вимог статті 267 «Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності» Податкового кодексу ставки збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюються сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року. Ставки встановлюються з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг для районних центрів може бути встановлена у таких межах: від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах може бути встановлена в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати залежно від місця розташування таких пунктів.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту може бути встановлена в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день може бути встановлена в розмірі 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до вимог статті 266 «Збір за місця для паркування транспортних засобів» перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.
Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу державної податкової служби.
Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.
Відповідно до вимог статті 268 «Туристичний збір» платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.
Cтавка збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до вартості усього періоду проживання (ночівлі) за вирахуванням податку на додану вартість.
Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;
б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу органам місцевого самоврядування необхідно забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків та зборів, визначених Кодексом.
