Інколи серце у п’яти скочується, як доводиться оминати зграю собак на вулиці. А увечері? Темнішає рано, тож у сутінках особливо страшно. Як же дітям бути? Традиційне «собаче» питання вкотре хвилює наших менян. Найближча газета намагалася з’ясувати, чи реально вирішити його.

Протягом лише нинішнього року до районної лікарні за антирабічною допомогою звернулося аж 74 особи, з них – 20 дітей (13 – шкільного віку і семеро – дошкільнят).

З цієї кількості потерпілих сорока чотирьох покусали собаки, двадцяти чотирьох – коти, а шістьох – інші тварини (лисиці, пацюки).

Лікування недешеве. Якщо тварина покусала до утворення рани, тоді людині вводять імуноглобулін, одна ампула якого коштує 400 гривень. В залежності від ваги потерпілого таких ампул потрібно від однієї до трьох. Також необхідно ввести антирабічну вакцину. Вартість однієї ампули цього препарату – до 60 гривень. За нехитрими підрахунками, на лікування однієї жертви бездоглядної тварини потрібно від тисячі до півтори тисячі гривень.

Приспати не можна знищити

Де у цьому реченні поставити кому, яка може повністю змінити його зміст? Однак справа зовсім не в розділових знаках.

За словами заступника міського голови Юрія Стальниченка, ще у червні сесія міської ради прийняла рішення про те, що відловом бродячих псів буде займатися новостворене комунальне підприємство «Менакомунгосп». Тим більше, там мають спеціальну пневматичну рушницю. Але…

Директор «Менакомунгоспу» Олександр Сидоренко пояснює: не так усе просто. І справа не в тому, що працівник підприємства, котрий цим займався, звільнився. Питання в іншому. За законом, бродячу свійську тварину не можна одразу знищувати. Її потрібно приспати, а потім протягом двох місяців утримувати у притулку, даючи оголошення, щоб для тварини знайти нового господаря. І вже тільки після цього, якщо ніхто не зголоситься тварину забрати собі, її можна знищити.

Для нашого міста – це щось із сфери фантастики. За які кошти це здійснювати? Адже потрібне і відповідне приміщення, і персонал, і харчі, і нагляд ветпрацівників, кошти на оголошення. У багатій Європі гроші на подібне виділяють меценати, а у нас…

За словами Олександра Олександровича, наші природолюби поки що не пропонували фінансову підтримку у цій справі. Маючи добре серце, підгодовують бездоглядних псів, але ж потім ці чотирилапі біжать і кусають перехожих…

Правила на папері

Як зазначає міський голова Федір Фесюн, винні у такій ситуації, перш за все, господарі, котрі не прив’язують домашніх псів і не доглядають за ними. Щодня до міськради телефонують і скаржаться меняни, що їх налякав чи покусав пес. А що вдіє мер? На собаці ж таблички немає із вказівкою, чия вона.

Взагалі за недбайливе ставлення до власних тварин господарі мають нести відповідальність. Ще у квітні 2008 року рішенням міської ради були затверджені «Правила утримання собак, котів та інших домашніх тварин у місті Мена». Нагадаємо деякі положення.

«Підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які утримують собак, котів і інших домашніх тварин, дозволяється тримати у вільному вигулі собак на ізольованій, добре огородженій території в ізольованому приміщенні на прив’язі або без неї», – йдеться у правилах
.
Власники зобов’язані:

– забезпечувати наявність намордників, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини по- за місцем її постійного утримання;

– забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.

Окрім того, «особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання, супроводжувати їх. Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку. Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити:

– безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;

– безпеку супроводжуваної домашньої тварини;

– безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду».

І останнє: «Підприємствам, установам, організаціям і громадянам міста забороняється:

– залишити тварин бездоглядними або знищувати їх;

– приводити собак у приміщення магазинів, їдалень, ательє, також на території дитячих ігрових майданчиків, пляжів та в інші місця загального користування.

Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову».

Ось такі правила. Але хто контролює їх дотримання? Хто шукає винних і складає адмінпротоколи? На практиці ніхто нікого не карає.

Коли грім ударить?

Деякі наші громадяни, котрих таки допекли бездоглядні собацюри (дитину налякали, а то й покусали чи худобу понищили), таки беруть рушницю і тихенько відстрілюють псів. Однак самовільне винищення бездомних чотирилапих є правопорушенням. І ще може викликати щирий гнів благородних природолюбів. Ситуація не нова, вона постійна і хронічна.

Шкода собак, вони не винні, що бездушні господарі не подбали про їхнє існування. Але ж не менше шкода і людей. Ще не стерся з пам’яті випадок, котрий у лютому цього року трапився у міській школі: це коли добрий собачка, полизавши руки школярам, а потім раптово здохнувши, уклав на лікарняні ліжка десятки дітей. Можна уявити, що тоді пережили їхні батьки.

Коли вже ця одвічна проблема людей і собак буде вирішена? Невже потрібно, аби статистика кількості серйозно покусаних бездомними собаками й заражених сказом перевалила за певну визначену межу? Чи не вправі люди спокійно ходити вулицями?

Сільські реалії

Ми вирішили поцікавитися, чи існують проблеми з безпритульними псами у селах району. Так, бездомні пси бігають кругом. І кусають також.

У Макошине та у Семенівці місцева влада постійно веде із населенням роз’яснювальну роботу, переконуючи людей у тому, що відпускати з прив’язі собак – не можна. На сходах громад навіть прізвища недбайливих господарів називають із трибуни, а в Макошине об’яви такого змісту розвішують. Поки що реальні результати не дуже помітні.

Проводять бесіди з жителями села і в Синявці. За словами сільського голови Володимира Антоненка, він ініціював свого часу відлов бездомних собак за допомогою пневматичної зброї, яка є у Мені. Та поки що справа зайшла у глухий кут. А нещодавно чергового мешканця села покусав пес – прокусив навіть чобіт, людина змушена лікуватися.

У Березні терпіти вже було несила – собаки нищили свійських кіз. За словами селищного голови Володимира Павленка, двічі допоміг відловлювати бездоглядних собацюр дягівський фермер Олексій Бутенко.

Найпростіше вчинили стольненці: чоловікам набридло, що бездоглядні тварини лякають односельців, кусають дітей та листонош. Тож беруть пізнього вечора рушницю – та й бабахнуть кілька разів. І бродячих псів таки поменшало у селі…

Коментарі закриті.