Великдень для християн був, є і залишиться найвеличнішим та найбільш значущим із усіх свят. Цей світлий день несе з собою віру, надію і любов. Про те, як саме потрібно зустрічати Великдень, «Нашому слову» розповів митрофорний протоієрей, настоятель Різдво-Богородицької церкви (м. Мена) отець Михайло Халус.
Перемога світла
Великдень, Паска, Христове Воскресіння. Так називають свято, що відображає звершення найзаповітнішої мрії людства – подолання смерті. Великдень належить до свят, дата яких змінюється кожного року. Зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У перекладі з давньоєврейської мови «Пасха» – «проходження повз, позбавлення».
За переконанням православних віруючих, Великдень пов’язаний із воскресінням Ісуса Христа, а отже символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос – це істинний Спаситель. Воскреснувши, він дав надію всім віруючим протягом праведного земного життя заслужити право на безсмертя.
Почати нове життя
На Великодні свята, як і на Різдвяні, повинна зібратися вся родина, адже це – Великий День.
Страсного тижня господині печуть особливий хліб – паску, на згадку про Христові слова: «Я є Хліб життя». Ці паски – найбільша окраса і основна пожива великоднього столу. Ще одна ознака Великодня – писанка, яка у своїй символіці поєднала давнину дохристиянських часів, наше сьогодення і віру у вічність. Тому, готуючись у час Великого посту до гідної зустрічі Паски, українці протягом цілої чотиридесятниці (навіть у святкові дні) пишуть писанки. Тоді ж люди вишивають рушники і серветки, якими згодом покривають великодні кошики.
А Великодня субота – це останній день підготовки до свята і остання нагода висповідатися й прийняти Святі Тайни Тіла і Крові Христа. Без цього не досягнути повноти свята. Не гідно сідати до великоднього столу з неочищеним серцем і устами.
У суботу православні закінчують прибирання удома, готують великодні частування, а потім йдуть до храму.
Велика служба.
У ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), прихожани святять паски і яйця. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.
У Пасхальну ніч храм буває переповнений молільниками. На цей час сюди приїздять і ті, хто живе у найвіддаленіших куточках і не завжди може бувати на богослужіннях. Адже йдеться про момент особливого духовного переживання величного Воскресіння. Великодня служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину Воскрес!». Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, сала тощо.
Люди христосуються і поспішають додому, до сім’ї, родини, особливо, якщо вдома з нетерпінням чекають свяченого старенькі й хворі, найменші.
У неділю
Великодній сніданок розпочинається молитвою. Після молитви батько родини бере свячене яйце і ділить його на стільки частин, скільки присутніх за столом (залишаючи окремо на тарілці і для померлих з родини), зі словами благословення роздає яєчко і промовляє:
– Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров’ям на довгії літа. Щоб Матір Божа всіх нас взяла під свій покров. Щоб ми змагалися зростати духовно і виховували у такому ж дусі своїх дітей. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. Христос воскрес!
– Воістину воскрес! – відповідають усі присутні за святковим столом.
Розговляються (говіти – поститися, відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді й причастя, сповідатися, причащатися) насамперед свяченим яйцем та паскою. Усі умиваються свяченою водою, в яку опущено писанку та хрестик, а лише тоді приступають до святкового сніданку. Після свяченого яйця всі їдять паску й усе, що приготували на свято.
Згадати померлих
Великдень – це також час поминання покійних. Через тиждень після Великодня рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Важливий момент: за канонами православної церкви ні в якому разі не можна поминати померлих алкогольними напоями (бо це традиції язичеської тризни). Часто залишають на могилках трохи свяченого.
У цей день священик з церковним братством ходить по кладовищу і відправляє над могилами, кропить свяченою водою зі словами: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». У такий спосіб рідні діляться з померлими воскресною радістю.
Де посвятити паску?
У районі, за інформацією РДА, зареєстрована 31 православна церковна громада, що належать до УПЦ Московського патріархату. Службу в них відправляють 22 священики. Деякі батюшки служать одразу у двох церковних громадах, приміром, у Волосківцях і Степанівці, Феськівці й Данилівці, Дягові і Червоних Партизанах, в Осьмаках і в Ушні. У Киселівці, Величківці та у Жовтневому також відправляє служби один і той же священик.
Діють у районі також три громади УПЦ Київського патріархату: дві у Мені й одна у Жовтневому. До речі, жовтневський батюшка відправляє службу також у Слобідці.
