Олександр СУПРУН – учитель, с. Жовтневе:

– У нашої сім’ї – п’ять паїв. Вони знаходяться в оренді і приносять користь. Орендну плату ми отримуємо в основному зерном. Хоча можна брати і грошима. Проте маємо господарство. А зерно – це основний корм для худоби і птиці.

Микола БУДЮК – тимчасово не працює, с. Локнисте:

– Маю за свій пай раз на рік два мішки вівса. Може, і хотілося б мати більше, Але куди подінешся? Беру, що дають.

Анатолій ПИЛИПЕНКО – фермер, с. Семенівка:

– Моя земля – це джерело мого існування. Наприкінці 1990-х я забрав свій пай і почав його обробляти, щоб прогодувати сім’ю. Довго не віддавали, але я добився свого через суд. Мені перепала ледь не найгірша земля, майже один пісок, тоді як хороші земельні наділи заростали бур’янами. Тепер зі свого паю маю все, що треба для господарства та реалізації.

Валентина КОСТЮЧЕНКО – домогосподарка, с. Блистова:

– Маю два паї – свій і покійної матері. Здаю їх в оренду ТОВ «Олстас-льон». Розраховується товариство з пайовиками вчасно. Торік, приміром, на один пай отримала по два центнери пшениці і вівса. А якби не це сільгосппідприємство, то не було б нічого.

Іван ФЕДОРЕНКО – пенсіонер, с. Котичка:

– Моїм паєм користується ТОВ ім. Т.Г.Шевченка, що в Макошине. За право оренди його я торік отримав 200 кілограмів жита і стільки ж вівса. Мала платня, звичайно, однак правду кажуть, що на безриб’ї і рак риба.

Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:

– Кілька мішків зерна. Але сподіваюся, що у майбутньому землю цінуватимуть більше. І пай стане у