Замучила біда – водопровідна  брудна вода
Черговий порив водогону у Мені, котрий стався 2 вересня, ліквідувала аварійна бригада «Менського комунальника» під керівництвом інженера Сергія Ємця (на знімку другий зліва). Слюсарі Олександр Геращенков (крайній зліва), Юрій Білогуб та тракторист-екскаваторник Олександр Мисник працювали, незважаючи на осінню мряку.
Останнім часом зросло невдоволення менян, які користуються міським водогоном. «Вода брудна», «Фільтр постійно забивається», «Тхне іржею, пити не можна», – це лише деякі із частих нарікань. То в чому ж справа і чи будуть зміни?

Води – хоч топитись, та нема де напитись

І дійсно: вода із міського водогону має специфічний металевий присмак, а із настанням жаркого періоду часто набуває ще й кольору слабо завареного чаю. Якщо очисні фільтри (у кого вони є) господарі міняли раз у півроку, то тепер, кажуть, і на квартал не вистачає.

То в чому ж причина? Адже ще рік-два тому вода була значно смачнішою. Та й узимку стає більш якісною.

– Причин цьому декілька, – пояснює головний інженер ТОВ «Менський комунальник» Олександр Неженець. – І перша та, що півтора роки тому анульовано нашу ліцензію на користування надрами, хоча вона була чинною до 2015 року. Мотивація – не маємо затверджених запасів питної води. Це питання досить неоднозначне, але ліцензії позбавили. Щоб зробити нову, потрібно два – три роки часу та близько мільйона гривень коштів.

Та головне те, що без цієї ліцензії комунальники не мають права проводити водозабір більше 30 кубічних метрів із однієї свердловини. А специфіка у тому, що водозабір проводиться із п’яти свердловин, три із яких мають воду верхніх горизонтів, де багато заліза (воно і дає специфічні смак та колір).

Дві інші свердловини більш глибокі – по 500 метрів, з них вода набагато якісніша. Коли не було обмежень, то в міському водогоні переважала вода саме з них. Зараз же добру половину складає вода з верхніх горизонтів.

Свердловина без користі

– Ситуацію могло б докорінно змінити введення в експлуатацію глибокої 560-метрової свердловини на території школи імені Шевченка, – продовжує головний інженер «Менського комунальника». – Але ще чотири роки тому міська рада не взяла це вододжерело на свій баланс. І не знайшлося 150 тисяч гривень для будівництва водогону від свердловини до водозабору.

– Чому так сталося то­ді – не знаю, можу відповісти лише за сьогодення, – говорить міський голова Федір Фесюн. – У цьому році сесією міської ради прийнято рішення про взяття на баланс цієї свердловини. Проект будівництва водогону є, але вже потрібно проводити перерахунок проектно-кошторисної документації та експертизу. Ціни змінилися, зараз лише на реанімацію самої свердловини потрібно 240 тисяч гривень. Але робота ведеться, будівництво водогону від свердловини до водозабору є одним із пріоритетних у програмі соціально-економічного розвитку міста.

«Телефонний» водопровід

Та окрім «свердловинних» є й інші причини, що впливають на стан водопровідної води.

– Щоб покращити якість води, два рази на рік наша організація проводить промивання водогонів, – продовжує розмову Олександр Неженець. – Після весняної вже про­й­шло п’ять місяців. Ось у першій половині жовтня буде осіннє промивання, воно знищить осад, вода поліпшиться.

Великої шкоди завдають аварії на водомережах. Адже під час поривів скаламучується вода, і з кранів споживачів може довго литися бруд.

Працівники «Менського комунальника» скаржаться, що пориви відбуваються досить часто. Більшість труб давно вичерпали термін своєї експлуатації, а частина водомережі, яку за часів СРСР будували різні організації, виконана зі значними порушеннями. У районі автостанції водопровід взагалі прокладено із тонкостінних азбестоцементних труб, які призначені для прокладання телефонних кабелів.

На станцію знезалізнення, будівництво якої обійшлося у мільйон гривень, надії найближчим часом ніякої. Адже за допущені прорахунки при монтажних роботах проти фірми-виконавця порушено кримінальну справу, яка тягнеться вже кілька років, і кінця-краю ще не видно. Поки ж кримінальне розслідування не закінчиться, подальших робіт ніхто не дозволить.

Хочемо чи не хочемо, а доведеться поки що пити воду із присмаком заліза.

А фільтр ставте…

То, може, наша водопровідна вода взагалі небезпечна для організму?

– Ні, це не так, – заперечує заступник головного санітарного лікаря Ріпкинського, Щорського, Городнянського, Чернігівського та Менського районів Юлія Зеркаль. – Менським районним відділом лабораторних досліджень (так зараз називається колишня СЕС – авт.) проводяться два види контролю за якістю питної води. Поточний контроль, коли щомісячно відбираються проби води з вуличних колонок, та спеціальна перевірка ТОВ «Менський комунальник» (місячна, квартальна і річна). Перевіряється рівень бактеріологічного забруднення та санітарно-хімічні показники питної води. Можу запевнити – наша вода придатна до споживання.

Із настанням холодів, коли зменшиться об’єм загального споживання води, значно поліпшиться і її смак. Цьому також посприяє збільшення в загальному об’ємі кількості води з глибоких свердловин. Але знаючі люди все ж рекомендують ставити фільтри на питну воду. Так воно надійніше…

Коментарі закриті.