Марія ЗЕМЛЯНСЬКА, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для «Нашого слова».

– Ми не поїдемо. Ви ж знаєте, ляжемо з кашлем – вийдемо з проносом! – Наталя вже півгодини не йде на вмовляння лікарки «швидкої допомоги» погодитися на стаціонарне лікування. – Давайте так, я ще до вечора почекаю, якщо температура не спаде – ми приїдемо самі…

Наташа вже третю добу бореться з температурою та задушливим кашлем дворічної Поліни, але до лікарні їхати не збирається:

– Півроку тому теж лежали. І що? Тільки ротавірус підхопили, що потім ще місяць дома «відходили». Госпіталізація тільки у крайньому випадку.

Небезпечне лікування

Наташа – не єдина вперта мама, яка боїться лікарень. На форумах в інтернеті постійно з’являються нові повідомлення про те, як, лікуючись від однієї хвороби, в лікарні отримали подарунок – іншу. Причому загрожують інфекції не тільки дітям, ризик є для кожного.

Рівно рік тому Міністерство охорони здоров’я ухвалило цілий план, як боротися з внутрішньолікарняними інфекціями. «Свідомо» дізналося, чи щось змінилося на краще.

Офіційно у нас зареєстровано чотири тисячі випадків внутрішньолікарняних інфекцій.

Я думаю, що цю цифру треба ще множити і множити у кілька разів. Більшість випадків просто не потрапляють до статистики. Лікарням не вигідно говорити про свої проблеми. Пацієнтам – важко довести, що підхопив хворобу саме на стаціонарі. Замкнене коло, – вважає лікарка денного стаціонару педіатричного відділення, яка просила її не називати.

На доказ, демонструє дірки в офіційних даних. По-перше, контролюються тільки найбільш «проблемні» збудники: стафілокок, ентерококи, ентеробактерії, кишкові палички, синьогнійні палички. По-друге, досліджується лише 97 з майже трьох тисяч лікарень. Тільки в нашій області державних лікарень 96.

А розповіді про історії захворювань в лікарні все множаться.

У 2005-му троє немовлят лежали в одній дитячій лікарні у Маріуполі, де разом з випискою отримали вбивчий діагноз – СНІД. Заразили їх лікарі.

Чернігівчанка Олена отримала подарунок навіть не у лікарні. Інфекцію їй занесли у поліклініці під кабінетом гастроентеролога. За місяць після гастроскопії, а простіше кажучи зонду, Олена занедужала, здала аналізи і отримала вирок – гепатит А.

Загроза лікарняних хвороб визнана масштабною в усьому світі. «Помирають пацієнти, які не мали б померти», – підкреслює офіційний представник Німецького товариства лікарняної гігієни Клаус-Дітер Цастров. Він переконаний: все це через те, що під час стаціонарного лікування не дотримуються навіть мінімальних правил гігієни.

– Від інфекцій, занесених під час стаціонарного лікування, в Євросоюзі щорічно вмирають майже 37 тисяч людей, а число пацієнтів, що заразилися внутрішньолікарняними інфекціями, становить 4,1 мільйона на рік, – констатує представник комісара Європейського Союзу з питань охорони здоров’я Джон Даллі.

Американський центр з контролю та попередження захворювань підрахував: від цих самих внутрішньолікарняних інфекцій щороку вмирає як мінімум 90 тисяч американців.

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, у країнах, що розвиваються, кожний четвертий пацієнт ризикує підхопити інфекцію в лікарні.

Торік до українських лікарень офіційно звернулося 33 мільйони пацієнтів. Якщо слідувати розрахунку ВООЗ, інфікованими могли бути більше восьми мільйонів.

Що треба робити?

– Буває й так, що самі собі мило рідке купляємо і рукавички одноразові, бо в лікарні на це грошей нема. Принцип: переймаєшся – плати зі своєї кишені, – жаліється тьотя Ні­- на – медсестра з травмпункту, що в центрі Києва.

Її відділення цілодобове, тому привозять до нього усіх.

–Буває, бомжа з вокзалу привезуть, буває, вони й самі прийдуть. Брудні, смердючі. А що робить? Шкода, люди ж.

Чи завжди тьотя Ніна миє руки і одягає рукавички? Чи є впевненість, що скальпель чистий? Як дезінфікують наше обладнання? Якщо про халатність лікарів говорять в Європі та Америці, то про що тоді думати нам, коли системи покарання лікаря за безвідповідальне ставлення до хворого у нас взагалі немає?

Але найбільша проблема у тому, що від інфекцій, які живуть у лікарняних палатах та медкабінетах, практично неможливо позбутися – пондан 90% з них не піддаються лікуванню. За даними європейського бюро ВООЗ, в Європі щороку помирає 25 тисяч людей – тому що лікар не може підібрати лікування. Звичайні антибіотики на інфекції вже не діють. А у лікарняних стінах їх «не беруть» ані антисептики, ані дезінфектанти.

За оцінками нашого МОЗу, до 90% інфекцій стійкі до одного антибіотику, і більше половини – до всіх.

Чому? Ми самі в цьому частково винні. От, наприклад, у вас застуда – і, як належить, набридлива температура, кашель та нежить. І що ви робите? Йдете до лікаря? Ні. Прямісінько до аптеки. Там, у кращому випадку, запитаєте фармацевта, а зазвичай просто купите знайомий антибіотик. Попри попередження про те, що курс ліків не можна припиняти, ви одразу закинете таблетки на найвищу полицю, як тільки відчуєте полегшення. За цей час антибіотик може не встигнути вбити інфекцію, а лишень зняти симптоми. Варіантів розвитку подій у вашому організмі за такого сценарію може були лишень два – або інфекція знову «оживе» і хвороба повториться, або у мікроба з’явиться стійкість до цих ліків.

– Згадайте свинячий грип. Всі знали, що єдині ліки від нього – «Таміфлю». Але дістати їх в аптеках було практично нереально. Прорахунок, зговір? Виважена позиція! Якщо «Таміфлю» пити при звичайній застуді або навіть сезонному грипі – до нього виробиться імунітет. І свинячий грип тоді б нічого не взяло, – пояснює керівник українського бюро Всесвітньої організації з охорони здоров’я Ігор Поканевич. Цьогоріч ВООЗ стійкості до антибіотиків присвятила День здоров’я.

Звідси ясно, що треба зробити, щоб загроза зменшилася. Обмежити вільний продаж антибіотиків. Як і більшість ліків, вони мають бути доступними лише за рецептами. Це змусить пацієнтів навідуватися до лікаря і не закидати лікування.

Лікарні треба не лише забезпечити рукавичками, але й нарешті зацікавити їх лікувати добре. Йдеться про принцип «гроші ходять за пацієнтом», за якого лікарні, до яких йде більше людей, отримуватимуть більше фінансування. Також не один рік обговорюють догму, що треба зробити незалежний орган для розгляду скарг на недбалість лікарів. А не як зараз, коли помилки лікаря розбирає комісія з його ж колег по лікарні.

Минув рік від затвердження плану боротьби з внутрішньолікарняними хворобами, але нічого у цьому напрямку не зроблено. Останній міністр охорони здоров’я Ілля Ємець був публічно звільнений президентом за бездіяльність. Талановитий кардіохірург, на рахунку якого тисячі врятованих дитячих сердець та унікально організований Центр дитячої кардіології та кардіохірургії, не зміг занести скальпель над наривом з радянських пережитків та сучасних розмірів корупції, який зветься системою охорони здоров’я.

У квітні проблема внутрішньолікарняних інфекцій знову налякала мам з усієї країни історією з Донецька. Чотири десятки малюків віком до двох років підхопили ротавірус у лікарні на дитячій кухні. До Донецька негайно вирушила команда лікарів на чолі з виконуючим на той час обов’язки головного санітарного лікаря країни Сергієм Риженком. Відповідь на запитання, як кишковий грип проник до лікарні, знайшлася в особі 70-літньої кухарки. За висновком комісії, жінка захворіла сама, але на роботу далі ходила і кілька днів продовжувала роздавати «молочку» дітям.

Жінку звільнили, головному лікарю оголосили догану. Новий міністр Олександр Аніщенко – з Донеччини походженням – вправі сприйняти це як попередження: загрозлива для пацієнтів система охорони здоров’я сама по собі не вилікується.

Коментарі закриті.