Від свого співмешканця дівчина отримала нелюдські страждання. Врешті-решт ізувір задушив і втопив її. Без мало три місяці тіло жертви ревнивця  пролежало на дні річки Мена. У морзі мати дівчини мало не зомліла. Поховали 23-річну Ірину у закритій труні, напередодні Старого Нового року, 13 січня…

Інститут полишила

Чистенька охайна кімната, м’які зайчики й ведмедики на софі, комп’ютер, DVD-програвач – ще не так давно тут пахло дівочими парфумами, лунала музика, чувся сміх.

На стіні коло письмового столу – грамоти. Ось диплом про закінчення курсів  ESHKO –  з англійської для вищого рівня, ось – нагорода як учасниці циркового коллективу «Юнісить», свідоцтво конкурсу «Візаж та секрети краси», грамота за друге місце у конкурсі «Для щастя України живемо щодня». На фото, що на письмовому столі,  – усміхнена симпатична білявка.

Та й практично на усіх фото, що у альбомах, вона така ж усміхнена, щира. По-дитячому безпосередня, щось із шафи дістала, скомбінувала – і ось позує як модель (а хто ж із дівчат такого не робив?).  Любила подорожувати, мала друзів. Передивляюся альбом Іри – ось із  з друзями на Майдані у Києві під час помаранчевої реворолюції, ось – біля пам’яток історії на екскурсіях, ще кілька – поряд з відомими українськими артистами, тут – на природі.

Іра добре вчилася, легко вступила до вишу на держзамовлення. Провчилася перший курс – і покинула навчання… Чому? Рідні й близькі так і не зрозуміли, що сталося. Її знайомі розповідають – дівчина повернулася до Макошине, перебивалася випадковими підробітками.

«Я його люблю»…

З 27-річним менянином Ірина здибалася  навесні, разом на заробітки ходили. Працювали важко. Розбирали старі хати. Стали жити разом, у Мені, у його хаті. Завели город, поралися, Іра консервувути навіть навчилася.

Дівчину попереджали друзі – не зв’язуйся ти з ним, бо то псих. Він – розведений. Колишню дружину так побив свого часу, так вилами поколов, що та подала на розлучення. А Іру спіткала така жорстока смерть… А все –  через горілку. Бо співмешканець як випивав – ставав некерованим, накидався з кулаками.

– Коли він уперше її побив, дочка ховалася у сватів, – розповідає мама покійної  Людмила Миколаївна. – Я її звідти забирала. Боже, уся синя. А каже: «Мамо, я люблю його»… Аби ж хто сказав нам, що такі побої нерідко були… Мені потім розказували, що вона у лікарні рентген робила, бо той нелюд їй ребра ламав.

На заробітки?

Увечері 6 жовтня Іра пішла до сусідки (саме у батьків у Макошине гостювала) – і зникла. Людмила Миколаївна каже, що доньці хтось подзвонив – і дівчина останнім поїдом подалася на Мену. Що там далі було – хтозна. Бо згодом Ірина зникла.

Мати каже, що кілька днів, потім тижнів телефонувала доньці, смс-ки відправляла, приїздила у Мену до них – замкнено. До сватів – ті кажуть, що нічого не знають. Мо’ на заробітки подалися. І так кілька місяців.

Матері це здалося підозрілим, вона вирішила звернутися по допомогу до правоохоронців.

Замітав сліди

Оперативники почали шукати дівчину. Вже після першої бесіди зі співмешканцем зниклої у міліціонерів виникла обґрунтована підозра, що чоловік щось приховує і має безпосереднє відношення до зникнення. Згодом ці підозри підтвердилися – підозрюваний розповів про сімейну сварку, яка сталася в їхньому домі у жовтні. Того вечора він на ґрунті ревнощів влаштував своїй «коханій» сімейну сцену, а для переконливості своїх доводів добряче відлупцював її руками й ногами. Та такого виховання йому здалося замало і наостанок він, взагалі втративши розум від люті, задушив свою жертву.

Після скоєного вбивства чолов’яга завантажив тіло на тачку і близько кілометра віз його до річки Мена, де потім і скинув у кущах. А наступного дня, взявши човна, вивіз труп на середину річки і втопив, попередньо прив’язавши до нього 20-кілограмлову залізяку.

Потім, аби сусіди і знайомі не дошкуляли різними «незручними» запитаннями, убивця майже на три місяці виїхав з Мени. Переховувався по сусідніх селах у порожніх хатах. В одній з таких хат і затримали його міліціонери. Цікаіво, що мав зимовий одяг, взуття. Тож хтось його навідував, підгодовував?

Під час допиту чоловік довго опиратися доказам не став, одразу зізнався у скоєному, розповів про обставини вбивства і показав, де втопив тіло. 13 січня труп нещасної жертви витягли з річки чернігівські водолази…

У селищній раді в Макошине мені показали довідку про причину смерті: офіційно смерть настала 21 жовтня, причина – «механічна асфіксія через аспірацію кров’ю, множинні переломи нижньої щелепи». Це ж треба було так знущатися!

Старший інспектор по роботі з населенням і громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Менскього РВ УМВС України Лариса Кулич розповіла,  що нині вбивця знаходиться у ізоляторі тимчасового утримання райвідділу міліції.

Зараз відносно співмешканця загиблої порушена кримінальна справа за статтею 115 (ч. 1) Кримінального Кодексу України «навмисне вбивство», яка передбачає від семи до п’ятнадцяти років ув’язнення. Остаточне рішення щодо його подальшої долі прийме суд.

Коментарі закриті.