Нині існує безліч підприємств по швидкому і дешевому виробництву мила. Однак жоден найдорожчий продукт не зрівняється з виготовленим власними руками. Є майстри, які займаються миловарінням, і на Менщині.

Число 13 – щасливе

Як кажуть, долю не обдуриш. Треба ж було так статися, що десять років тому під час святкування Дня молоді познайомилися Євгеній з Казахстану та Надя з нашої Мени.

Мама Євгенія, вивчившись на геолога, потрапила свого часу за розподілом до далекого краю, де і зустріла казаха Рафіка. Створили сім’ю, народили сина, жили, як і мільйони інших людей в СРСР.

А потім, немов би чорна смуга перекреслила надії і сподівання – розпад Радянського Союзу, смерть чоловіка… Вирішила повертатися в Україну, до рідної Мени.

Надія ж у нашому райцентрі народилася, тут і жила постійно. Тільки на навчання до Харкова їздила, закінчила фармацевтичний університет. Працює завідувачем аптеки ім. В.І. Смирнова.

– Познайомилися ми з Женею через спільного друга, чотири роки зустрічалися, – згадує Надія. – А 2006 року вирішили поєднати долі. І так сталося, що розписувалися 13 числа та ще і в п’ятницю!

– Але ми твердо переконані, що коли існують справжні почуття, всі прикмети можуть приносити тільки добро, – приєднується до розмови Євгеній. – Тоді неприємностям просто немає місця.

– Справді так, – посміхається господиня. – Число 13 навіть стало щасливим особисто для мене і для нашої сім’ї: на державному екзамені мені попався білет №13, на який я достойно відповіла; 13 числа ми з донечкою Катрусею приїхали додому з пологового відділення; 13 січня мене призначили на теперішню посаду. Ось така «магія чисел».

Підростала донечка, Євгеній працював водієм в сільгоспкооперативі «Авангард», від цього ж господарства отримав квартиру.

Мило у вигляді… торту

Відпочиваючи в позаминулому році на морі, побачили Абдрахімови в Лазурному гарно оформлене мило, виготовлене вручну. Купили, скористалися, сподобалося. А потім задумалися: «А чому б самим не спробувати виготовити подібне? Адже і цікаво, і корисно». В інтернеті більш детально ознайомилися з цим ремеслом.

Потім були консультації зі школою миловаріння з Дніпропетровська, там же закупили і все необхідне обладнання. Господар пройшов навчання на приватного підприємця та отримав одноразову допомогу від Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття. Так з’явився початковий капітал для бізнесу.

– Наприкінці минулого року виготовили першу партію власного продукту, – розповідає Євгеній Абдрахімов. – Випробування проводили на собі та друзях. Звичайно, були і розчарування, і «брак виробництва»… Але, долаючи перешкоди і навчаючись на власних помилках, досягнули бажаного результату.

Зараз полиці крамниць і супермаркетів вражають своєю різноманітністю. Покупцям пропонується мило тверде, мило рідке, мило у вигляді гелю, мильні кульки або «бомбочки» з використанням екзотичних речовин. Проте у вік панування синтетики та хімічних складових навіть при такому величезному виборі ми не завжди впевнені в якості продукції.

– Головна відмінність натурального мила – це, звичайно, його склад, якісний продукт має містити в собі складники рослинного походження, – підтверджує Надія. – Мило, виготовлене своїми руками в домашніх умовах, не сушить шкіру, після нього не обов’язково використовувати крем для тіла, воно не викликає алергії, ніжно очищує, насичує шкіру корисними та поживними речовинами. Я варю його з мильної основи, яку замовляю через інтернет. У виробництві використовую тільки натуральні компоненти та наповнювачі: мед, лікувальну глину, какао, каву, ефірні олії, лікарські рослини тощо. Усі ці компоненти сприятливо впливають на шкіру. Сировину для наповнювачів купуємо в аптеці або спеціалізованих магазинах. Фарбники використовуємо тільки харчові. Всі інгредієнти сертифіковані.

Виробництво мила у Абдрахімових – це ручна робота, часто у художньому виконанні. На виготовлення одного шматка витрачається година або й більше. Приймають індивідуальні замовлення: можна замовити будь-які наповнювачі, колір, напис, враховуються особливості шкіри замовника. Різноманітне зов­нішнє оформлення: квіти, геометричні зображення, фігурки.

– Цікаве мило у вигляді торту ви­готовили на день народження моєї ма­­ми, – хвалиться господиня. – Дуже гарно вийшло.

Про шампунь та Ведмедя

Реалізують Абдрахімови виготовлене мило серед друзів та знайомих. Беруть залюбки, деякі навіть для подарунка купують. У планах – постійне торгове місце. А ще хочуть спробувати і шампунь власний виготовляти, задумки вже є.

Узагалі ця сім’я має різноманітні вподобання та інтереси. Маленька Катруся вже два роки займається в музичній школі у вокальному ансамблі «Домісольки». Якось для сценки «Маша і Ведмідь» потрібні були карнавальні костюми. Ну, з Машею ще якось вирішили, а костюм Ведмедя для дорослої людини де взяти? Тоді до справи взявся тато Женя. З двох «секонд-хендівських» шуб та кофти тілесного кольору створив такий костюм, що, мабуть, навіть справжній герой мультика позаздрив. У цьому костюмі Євгеній і сам став активним учасником театралізованого дійства.

Ось такі вони, Абдрахімови – цілеспрямовані, життєрадісні. Справедливо кажуть, що випромінюючи оптимізм та добро, і жити легше…

P.S. Чи знаєте ви, що за рік на Землі виготовляється й використовується понад 1 823 000 тонни мила? Без цього незамінного продукту не може прожити практично жодна людина.

Коментарі закриті.