Не одне покоління жителів нашого міста добре пам’ятає, які смачнючі аромати линули свого часу з дверей «Кулінарії», що в центрі міста. Колись там виготовляли безліч видів печива, рулетів, коржиків, тістечок та іншого смакіття, продавали й соки на розлив. І завжди були черги коло прилавка. Нині тут продають інші напої та наїдки та й клієнтура трохи інша.

А ще цей торговий заклад примітний своєю картиною-панно на стіні: рум’яні, хвацькі жіночки збирають яблука в саду. І такі вони реалістичні, оті яблука, і ті ямочки на щоках жінок, немов справжні. Доторкнися – і оживуть.

Пам’ятаю, ведуть мене, малу, з дитсадочка – заходимо до «Кулінарії» за печивом. Поки матері у черзі стоять, ми розглядаємо картину та втягуємо малими носиками запахи ваніліну, кориці, кремових начинок.

Нещодавно якось заскочила до цього закладу, давно там не була. Нині «Кулінарія» – кафетерій. Замість тістечок тут наливають 100 грамів та продають біляші, пончики, «домашню» ковбасу та шинку. А ще – смажену мойву.

Продавець Ольга Круш, котра працює тут мало не чверть століття, каже:

– Ця риба у нас не залежується, купують її охоче. Є й постійні клієнти. Приміром, їде з Києва одна сім’я до Жовтневого, то й телефонують: «Насмажте нам мойви з кілограмчик». Вже років п’ять замовляють. Буває, продавці з базару забігають по рибку.

Кафетерій завжди має клієнтів. Ото приїде хто до райцентру у справах – заходить пообідати, бо не в усіх же є гроші на ресторан. Та й меняни навідуються. І чарчину замовлять, і до чарчини.

Ольга Іванівна розповідає, що, бувало, з-за кордону приїздять наші земляки, зайдуть до «Кулінарії» – і аж розчулюються, побачивши картину на стіні, згадують минулі роки.

Отак і живе менська «Кулінарія». Годує-напуває, відбуває поминки. І нагадує про минуле рожевощокими жіночками з корзинами яблук…

Коментарі закриті.