agroВеликий аграрний бізнес поступово укорінився у селах Менщини. Люди радіють, що земля їхня запорана, худоба нагодована зерном, виданим на паї, а добросовісний інвестор і дорогу полагодить, і які меблі чи плиту у місцевий садочок купить. Але не завжди і не скрізь сільгосппідприємства-орендарі виправдовують сподівання селян. Про це – у розмові з заступником голови Менської райдержадміністрації з питань АПК, начальником управління агропромислового розвит­ку Павлом Терентієвим.


– Співпраця на селі державного та приватного сектора є практичною реалізацією у регіонах доручень Президента України щодо розвитку сільських територій, створення сприятливих умов для життєдіяльності та підвищення добробуту населення, – говорить Павло Олександрович. – За часів розквіту колгоспів майже всю соціальну сферу села тримали на собі саме вони. Колгоспи утримували дитсадки і Будинки культури, ремонтували ФАПи, школи і дороги, вирішували безліч інших невідкладних проблем селян.

Бізнесменів соціальна роль колишніх колгоспів не приваблює. Живучи десь у столиці чи навіть за межами України, вони не переймаються проблемами жителів тієї громади, яка довірила їй свою землю. А вони, ці проблеми, з кожним роком стають усе більш гострими та невідкладними.

Саме тому урядом України до розвитку сільських територій почали залучатися також місцеві підприємства аграрного бізнесу. Уже розроблена методика участі агробізнесу в соціальному житті села, вже є приклади плідної співпраці агроформувань із територіальними громадами. І у нашому районі – також.

Починаючи цю роботу, ми не зустріли відвертих нарікань від підприємців, які працюють у наших селах. Ніхто з них не відмовився від підписання соціальної угоди, за умовами якої, окрім орендної плати, орендар один відсоток від вартості орендованої земельної частки (паю) відраховує територіальній громаді на вирішення соціальних питань.

Проблема в іншому – немає стабільності у ціновій політиці на сільгосппродукцію. Саме це не дає змоги щось конкретно планувати на майбутнє. Ця нестабільність, зокрема, заважає і розвитку кооперативного руху на селі.

Жителі району мають у користуванні майже 12 тисяч гектарів ріллі. Це чимало: середній колгосп колись у нас обробляв дві з половиною – три тисячі гектарів. Допомагати людям обробити усю землю великий бізнес не може – ці підприємства, як правило, мають широкозахватну сучасну техніку. На городи, в основному, виходять 1205 тракторів, які є у власності самих громадян. Але ці власники техніки на сьогодні – «люди поза законом», бо вони не платять жодних відрахувань, на них не поширюються ніякі соціальні гарантії.

Є ще одна причина, яка заважає великому бізнесу диктувати селянам свої умови. Сьогодні орендодавці землі уже знають: при однаковій за розміром орендній платі краще співпрацювати з тими орендарями, які живуть у цьому ж населеному пункті та ділять з ними всі біди і радощі. І справді, велику допомогу в соціальній сфері надають фермери Олексій Бутенко у Дягові, Віктор Ковбаса і Юрій Погребний у Городищі, не відмовляють односельцям й інші.

За станом на 1 серпня поточного року на Чернігівщині допомога підприємств аграрного бізнесу для підтримки села на різні потреби складала майже 34 млн. грн. На Менщині на цю ж дату офіційно підписано соціальних угод на 196 тисяч гривень. Роботу продовжуємо і сподіваємося, що це буде новий поштовх у розбудові інфраструктури сільських населених пунктів.

zp8497586rq

Коментарі закриті.