Учасник ОСББ «Надія» Марія Орличенко платить щомісяці 59 грн. квартаплати. Якістю послуг задоволена.
Учасник ОСББ «Надія» Марія Орличенко платить щомісяця 59 грн. квартплати. Якістю послуг задоволена.

Ера скарг на ЖЕДи завершується, натомість розпочалася нова, пов’язана з чудернацькою абревіатурою ОСББ. Найближча газета спробувала окреслити основні проблеми об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у нашому місті.

Замінник ЖЕДу

Що ж це за об’єднання таке?

– Це добровільне об’єднання власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для спільного управління майном, – дає пояснення перший заступник голови Менської райдержадміністрації Володимир Василенко. – ОСББ має печатку, банківський рахунок, укладає договори, є неприбутковою організацією. На відміну від «жедівських» будинків, члени ОСББ самостійно визначають кошторис утримання свого житла, розмір внесків, структуру управління, формують склад працівників, мають право вибору виконавців житлово-експлуатаційних послуг. ОСББ може отримувати кредит на проведення ремонтів, встановлення лічильників, облаштування прибудинкової території тощо. До речі, прибудинкову територію у свою власність може отримати тільки ОСББ.

Законодавством передбачено обов’язок поперед­нього власника провести перший після приватизації будинку капітальний ремонт. Та наша ЖЕД «померла» кілька років тому, міський бюджет особливим багатством також ніколи не відрізнявся. Чимало багатоповерхівок у Мені свого часу були відомчими: будувалися організаціями і підприємствами для своїх працівників. За рахунок «фірми» і ремонти проводилися. Але квартири зараз усі приватизовані, більшість організацій ледве животіють або і взагалі зникли. От вам і капітальний ремонт…

– Розроблено Програму реформування житлово-комунального господарства району на 2012 – 2014 роки, – продовжує Володимир Улянович. – Фінансування робіт (в тому числі і для ОСББ) передбачено з державного і місцевого бюджетів та коштом співвласників. Надано пропозиції і міській раді. Але щось спрогнозувати дуже важко. Адже, якщо в 2010 році для проведення ремонтних робіт об’єднанням співвласників було виділено 100 тисяч гривень з державного бюджету та 50 тисяч міською радою, то в 2011 році фінансувалися лише енергозберігаючі заходи. У 2012 році кошти на реалізацію проектів по ОСББ нашого району з державного бюджету не виділялися.

Про оптимізм і дірявий дах

Об’єднання співвласників «Надія» п’я­ти­поверхівки №2 по вулиці Жовтневій у Мені утворилося в жовтні 2009 року. Загальні збори жителів будин­ку обговорили розмір кварт­плати, вибрали керівника ОСББ, затвердили статут. Плата – близько гривні за квадратний метр площі квартири. За рік на рахунок ОСББ із внесків жителів будинку надходить майже 60 тисяч гривень. Цього вистачає на поточні ремонти, прибирання, вивезення сміття, плати за освітлення під’їздів та підвалів, перевірки димоходів тощо.

– За три роки існування ОСББ робота проведена більша, ніж за 30 років перебування під ЖЕД, – розповідає керівник «Надії» Валентина Катайло. – Проведено капітальний ремонт даху: 50 тисяч гривень ми зібрали самі, ще стільки ж надала міська рада. За сприяння керівників деяких організацій та приватних благодійників перевірено та відремонтовано електрощити, огорожено прибудинкові клумби, пофарбовані труби водопостачання, встановлено у під’їздах поштові скриньки. Плануємо облагородити вхідні сходи та тамбури під’їздів, хотілося б і двері нові встановити. Звичайно, і проблеми є: треба з крівлі сніг скидати чи слюсаря викликати, а таких послуг ніхто не надає або ж ціни кусаються. Але працюємо з оптимізмом.

Не так пощастило ОСББ «Суворова-1»: п’я­типоверхівка за цією адресою у Мені також конче потребує ремонту покрівлі. На сходових клітинах та у багатьох квартирах п’ятого поверху – потоки води на стінах, відпадають штукатурка і шпалери. Але цьому будинку державної фінансової допомоги не дісталось.

– Наш будинок включено до Програми реформування і розвитку ЖКГ району на 2012 – 2014 роки, вартість виконання проекту складає майже 300 тисяч гривень, – говорить керівник «Суворова-1» Людмила Крамаренко. – Фінансування передбачено коштом державного бюджету, але в минулому році грошей не знайшлося. Ми ж самі таку суму не потягнемо (внески членів ОСББ – гривня за квадратний метр житла). А ще ж потрібно і поточні ремонти проводити: будинку 40 років, і був він досить занедбаним після «жедівського правління». То ми вже недавно і підвали, і під’їзди ремонтували. З покрівлею ж – біда.

Висновки втішні та… не дуже

Це лише два приклади, а ОСББ та інших об’єднань у нашому місті набагато більше. У 12-квартирному будинку по Корольова, 4 існує об’єднання власників квартир (ОВК) «Дружба-2». Як розповів його керівник Олександр Буланець, першою метою була добудова споруди з подальшою її приватизацією, адже отримали від сиркомбінату лише «стіни і покрівлю», хоча і цьому були раді. Будинок новий (1999 року), то особ­ливих витрат на ремонт поки не потребує. Якщо і знадобляться якісь кошти, збираються по факту виконання робіт.

Існують будинки, де жителі, не організовуючись в офіційні об’єд­нання, просто збирають кошти і ремонтують «толокою» або винаймають спеціалістів. А є й такі, що просто «не бачать» облуплених стін та брудних сходів.

Сама ідея створення ОСББ досить непогана. І вона діє вже багато де по Україні. Але…

По-перше, ОСББ вигідне для жителів порівняно нових будівель. Або ж необхідні гарантії виконання капітального ремонту будинку перед передачею на баланс ОСББ. Для цього в місцевому бюджеті мають бути передбачені кошти на ремонтні роботи. А в бюджетах вищого рівня – створені резервні фонди на такі цілі.

По-друге, керівник ОСББ так і залишається посадою на громадських засадах. За кордоном управитель – це серйозна і добре оплачувана посада. Майбутні управителі мають можливість здобувати відповідну освіту. У нас таких навчальних закладів нема, оплата – «як вийде», а біготні вистачає.

По-третє, часто ОСББ просто не має можливості отримувати якісні послуги (проблема невеликих міст, як наше). Існуючі комунальні підприємства їх надати не можуть, і вибір запропонованих послуг дуже бідний. А «електрик за пляшку» чи слюсар «дядя Ваня» – і не зовсім законно та ще й небезпечно.

По-четверте, залишається проблема, якої не виправить жодний закон: небажання самих українців бути власниками своїх будинків і нести повну відповідальність за свою власність. А без такого бажання навіть ідеальний закон не матиме сенсу.

Коментарі закриті.