У Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин відбувся круглий стіл, на якому обговорювалося становище жінок та матерів з дітьми, які перебувають в ув’язненні, шляхи вдосконалення та гуманізації системи відбування покарань. Одна з учасниць круглого столу –  керівниця Інформаційно-консультативного жіночого центру Олена СУСЛОВА – вже не перший рік долучається до процесу реформування та модернізації Державної кримінально-виконавчої служби України, закріплення міжнародних норм та стандартів у цій сфері, відстоювання прав жінок, що відбувають покарання. Наша розмова зосередилася на тих проблемах, які потребують невідкладного вирішення.

Є мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими, прийняті понад 50 років тому, – зауважила Олена Суслова. – Але досить часто вони не враховують багатьох змін, які відбулися в суспільстві за цей час, нових стандартів та підходів. Думаю, вкрай важливо привернути увагу громадськості до цієї непримітної групи населення, до її потреб. У цивілізованому світі жінки можуть відбувати покарання і користуватися сучасною медициною, побутовими зручностями, отримувати вищу освіту тощо. У нас вони опиняються осторонь суспільства, а часто разом з ними труднощі переживають і їх малолітні діти.

Багато питань треба вирішувати на законодавчому рівні. І можна лише подякувати парламентському Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, підкомітету з міжнародно-правових питань і ґендерної політики, який завжди підтримує ініціативи, пов’язані з правами жінок.

Для мене теж ці питання не випадкові. Певний час Інформаційно-консультативний жіночий центр у співпраці з іншими партнерами займався реалізацією проектів у цій сфері за підтримки Швейцарської агенції з розвитку і співробітництва, а саме питаннями, які стосуються становища ув’язнених жінок та матерів з дітьми.

– Скільки сьогодні жінок в Україні перебувають у місцях позбавлення волі?

– Ця цифра постійно змінюється. За інформацією Державного департаменту України з питань виконання покарань, яка була озвучена під час круглого столу, в 15 установах виконання покарань для жінок та слідчих ізоляторах тимчасового утримання нині перебуває понад 9 тис. жінок. Також 17 тис. жінок отримали покарання без позбавлення волі.

– Чи забагато це для нашої країни?

– Напевне, такі показники завжди виглядатимуть надмірними, адже йдеться про жінок. Є й інші аспекти. Скажімо, в нашій країні жінки часто потрапляють за грати через такі правопорушення, які в багатьох інших країнах не передбачають ув’язнення. Враховуючи те, що в’язниці не стільки перевиховують, скільки додають проблем на все подальше життя, посилення покарань, пов’язаних із позбавленням волі, не є тим фактором, який міг би поліпшувати ситуацію в цілому.

– У якому віці, зазвичай, жінки вперше потрапляють за грати?

– Це дуже індивідуально. Велика частина жінок потрапляє у віці до 30 років. У Мелітопольській колонії для дівчат перебуває близько 100 осіб. Тобто, ув’язнених жінок у віці до 18 років не так багато. Але є такі категорії правопорушень, скажімо, в економічній сфері, коли за ґратами опиняються жінки досить поважного віку.

– А що переважно спонукає жінок нехтувати законом?

– Інформаційно-консультативний жіночий центр регулярно проводить опитування і дослідження в цій сфері. Я також знайомилася з результатами досліджень, які здійснювалися в інших країнах. Однієї переважаючої причини визначити неможливо. Зазвичай, це комплекс факторів. На думку опитаних нами ув’язнених жінок, першим чинником можна назвати зловживання алкоголем і наркоманію (28%), далі відзначаються особистісні риси характеру (16%), криміногенне оточення (13%) і складне матеріальне становище (11%). І набагато рідше згадують неблагополучну ситуацію в сім’ї. Під час дослідження ми прагнули виявити залежність між сімейним насильством і правопорушеннями, які скоює дитина, що виховувалася у цій родині. Так ось, така залежність простежується лише між насильством у сім’ї та наркоманією.

– Чи позначається сімейний стан на асоціальній поведінці жінок?

– Переважно жінки цієї групи населення є самотніми – неодруженими та розлученими.

Дуже часто жінка не є самостійною у скоєнні злочину чи правопорушення. Чоловік може втягнути жінку у криміногенне середовище, спільно вчинити злочин. А коли ситуація призводить до викриття, то чоловік може вмовити жінку взяти всю провину на себе. Мовляв, тобі як жінці зроблять послаблення, а я чекатиму на тебе. Велика психологічна травма для жінки є потому, коли вона потрапляє за грати, а чоловік їй не пише, не приїжджає, не підтримує ні морально, ні матеріально.

Слід відзначити, що розрив соціальних контактів у жінок, які потрапили за грати, відбувається значно частіше, ніж у чоловіків. Тобто, жінка частіше чекає чоловіка з ув’язнення, ніж чоловік жінку.

– Чи багато матерів серед жінок-в’язнів?

– Більше половини опитаних нами ув’язнених жінок мають дітей. У 2006-2009 роках за підтримки Швейцарської агенції з розвитку і співробітництва Державний департамент з питань виконання покарань разом з Інформаційно-консультативним жіночим центром реалізовував проект «Жінки і матері з дітьми в ув’язненні». Він був сп

Коментарі закриті.