Одинадцята сесія ради Менської ОТГ була проведена 27 лютого. Те, що на ній відбувалося, є гарним приводом поговорити про різницю між виборчим популізмом та діяльністю обраних.

 

 

Для прикладу візьмемо тему АТО. Всі пам’ятають, як перед виборами Примаков зі спільниками розвішував по Мені на стовпах патріотичні прапори, як він завжди першим зустрічав загиблих та проголошував натхненні промови.

Ну й що? А от що. Радянсько-пострадянський совок так влаштований, що він не думає, не аналізує, він просто сліпо вірить. Така в нього внутрішня потреба – обрати собі вождя і сліпо вірити та служити йому сподіваючись на отримання крихт з панського столу. Звісно, потім завжди виникає щире обурення, мовляв, хто ж міг подумати, що обранець виявиться таким негідником! Але совок на те совком і є, що він розумний заднім числом. Натомість представники демократичних спільнот ретельно слідкують за поведінкою своїх обранців не залишаючи їм жодного шансу діяти проти інтересів суспільства.

Але повернемось до наших обранців і теми АТО.

Коли в Примакова була можливість своїм рішенням перейменувати Червону площу на Героїв АТО, він знайшов безліч причин не робити цього. Найбільш пам’ятна, це та, що за Україну воювали не тільки воїни АТО, а й інші, приміром, як зрозумів автор, ще й “дєди воєвалі”, яких теж треба вшановувати назвою центральної площі міста. Але суть не в тому, що саме було використано в якості надуманої причини, а те, що практично зробити щось для вшанування тих, на кому Примаков піарився перед виборами, людський обранець не побажав.

Чим закінчилася та історія? Приходом патріотів до депутатів і голови та прийняттям справедливого по відношенню до захисників України рішення. Хоча з вини Примакова це було зроблено вже по закінченню передбаченого для ради терміну, що дало підстави антипатріотам звернутися до суду, котрий, до його честі, те звернення не задовольнив.

На жаль, під час останньої сесії ради ОТГ описаний вище сценарій повторився. Щоправда, тепер питання стояло не про перейменування площі, а про виділення захисникам України в зоні АТО передбачених законодавством земельних ділянок.

Переглядаючи відео, шановні користувачі сайту “Нашого слова”, зверніть увагу на абсолютно надуману причину – начебто існування двох карт, в котрих то входять земельні ділянки для ветеранів АТО до населеного пункту, то не входять.

 

У Святому письмі сказано, щоб по справах їх судили їх, по справах, а не по словах. Словами кандидатів вуха виборців переповнені навіть без їх волі. А от для того, щоб виборці бачили і справи обранців, автор ходить, знімає та викладає для загального ознайомлення діяння 100% інтенсивних.

Прошу до перегляду:

Неможливо уявити, щоб подібний хаос творився при Оксані Півень!
Далі не сумніше:

І знову ж таки небажання радикалів надавати землю воїнам АТО:

Здається, тим героям, котрі захищають Україну від сепаратистів, потрібно ще дбати і про захист України від отаких от обранців, котрі не бажають діяти у відповідності до чинного законодавства. Втім, чому тільки воїнам? Мабуть, усім нам.

Переглядаючи подібні сесії розумієш, чому Стальніченко намагається у Статуті громади визначити посадовців як владу. Тому що владі потрібно годити за будь-яких умов, незалежно від якості її діяльності. А от якщо визначити обранців і призначенців не як владу, а як тимчасово найнятих владою (народом) посадовців, то та таку роботу потрібно не тільки повністю позбавляти надбавок за інтенсивність і премій, а й взагалі ставити питання про відповідність займаним посадам.

Ну і на завершення для архіву сесія вцілому:

 

Коментарі закриті.