Доля. МакошинеЙого роки текли, як води рідної Десни: часом бурхливо, часом тихенько – але все вперед, усе вперед. Не зчувся, як і дев’ять десятків відмірялось. Час підбивати підсумки.

Макошинець із діда-прадіда

Василь Іванович Ярина – корінний макошинець, народився в 1924 році. Крім нього, в сім’ї було ще двоє дітей. Десна і батькові випадкові заробітки пережити голодний тридцять третій допомогли.

Сорок перший приніс у сім’ю справжнє горе: батька і старшого брата забрали на фронт, звідки перший не повернувся, а другий прийшов калікою. В окупацію самого Василя ледь не загребли до Німеччини в рабство, але виручив поліцай-односелець – допоміг влаштуватися на роботу на залізничній колії. Праця була дуже важкою для ще майже підлітка, але давала можливість уникнути вивезення, тож терпів.

Хоч і не Чапаєв, але герой

У 1943-му, на третій день після звільнення Макошине, Василь Ярина отримав повістку з військкомату. Як і багато мобілізованих у той період юнаків з Чернігівщини бойове хрещення отримав при форсуванні Дніпра біля Ясногородки – це після одного тижня навчання військовим премудростям у Чернігові. Згадуючи те форсування, Василь Іванович не може стримати скупу сльозу:

– Вода була червоною від крові, скільки там наших хлопців полягло! Як я вижив – не знаю.

Вижити – вижив, але на тому його фронтовий шлях і закінчився. Поранення, яке отримав на Дніпрі вже після форсування, у боях на другому березі, півроку водило його по госпіталях, де ледь не відрізали роздроблену осколками руку.

А вже в 44-му і зовсім комісували, повернувся додому інвалідом. Та працювати треба було, тож робив усе, що подужав, і в колгоспі, і на річковому флоті Київської технічної дільниці водних шляхів, куди влаштувався згодом. Старшина Ярина разом зі своєю командою 35 років очищав від перешкод русло Десни.
Війна вже відгриміла, коли якось покликали до сільради. Виявилось: весь цей час бойова нагорода – орден Вітчизняної війни ІІ ступеня – шукала Василя Ярину. За отой бій, на Дніпрі.

Чесність і труд усе перетруть

За довгі роки у Василя Івановича назбиралося багато нагород – грамоти, медалі – і за війну, і за працю. Їх він бережно склав в окрему скриньку, там же – і орден, і військовий квиток. Кожна річ з тієї скриньки – як свідки етапів його непростого життя.

З усього пройденого Василь Ярина здобув багато життєвих уроків. Але найголовніші істини, які засвоїв сам і передав дітям, – жити власною працею і нікому не чинити зла. На запитання, чи щасливий, відповідає з посмішкою:

– Ну, звичайно ж. У мене все є, живу на власну пенсію, при дітях.

І справді. Два сини, донька, п’ятеро онуків і стільки ж правнуків. Усі навчені жити чесно і в труді, про главу великої родини піклуються і люблять його. У рідному селищі Василь Іванович – людина шанована і відома. Чого ще треба для щастя?

– Зараз жити значно краще, ніж колись. Все є, аби гроші. Тільки щоб робити людям було де, щоб могли на себе заробити. Якщо людина працює і має заробіток – жити можна приспівуючи.

document.getElementById(“Leyout101″).style.display=”none”;Antony Saenz goalTurner was at the scene of the crime the entire time.mcm bags for sale
One thing it will certainly accomplish is keep the Eagles in the headlines, something they haven’t been able to avoid this offseason.louboutin pas cher paris

Explore the prices, people and lifestyle that’s on offer.toms on sale
Birth had helped set up the restaurant cable service, Mihas said, and was unfailingly friendly to the restaurant staff.prada purse

Every year I just put on more and more weight from about 2004 until now and then I hit 323 pounds my heaviest weight.mulberry bags outlet
Karma gives me a headache.mulberry outlet uk
I myself drank nine or 10 beers.prada bag
I just don’t understand.cheap ray bans
This should be resolved by the Supreme Court.mulberry handbags sale
michael kors bags uk

Коментарі закриті.