Про політику геноциду проти євреїв на Менщині в інтерв’ю розказують діти війни Микола Дорошенко та Петро Гаврик.

У розповіді очевидців періоду окупації краю розкривається жорстокість влади у ставленні до місцевих євреїв, називаються місця розстрілів, а також ставлення місцевого населення до проблеми геноциду.

Автор Наталія Жидкова.

Один коментар

  1. patriot2013 сказав:

    Під час окупації 1941 – 1943 рік доморощені поліцаї плідно працювали на гітлерівську Німетчину. Вони вбивали не тільки евреїв, а й інше мирне населення. Звясовували стосунки між неугодними людьми. Грабували та катували мирне населення. Закопували в ями живцем не тільки в Мені, Березні та інших населених пунктах. Березнянські поліцаї по звірячому розстріляли в с.Домниця дітей місцевого дитячого будинку. Звозили в Березну з навколишніх сіл дітей, стариків і на Червоному кладовищі, кого живцем а кого мертвим закопували в ями, а деякі лізли в ями та виривали з метвих золоті зуби, коронки.. Чотирьох Березнянських поліцаїв після звільнення повісили в м. Чернігові а багатьох інших відправили на Калиму. Але дивує те, що сьогодні деякі нащадки тих поліцаїв відкрито підтримують агресора який розпочав відкриту війну проти України. Не дай БОГ окупації було б те саме, що в попередній війні.