Проводячи процес децентралізації, Україна багато в чому орієнтується на польську модель реформи місцевого самоврядування після комуністичного минулого. Українські об’єднані громади, що зараз утворюються – це аналог польських гмін.  Також в перспективі нові укрупнені українські райони та області у новому форматі мають стати відповідниками польських повітів та воєводств.

Водночас, польські представники  місцевого самоврядування в один голос кажуть, що в їх країні  реформа децентралізації ще не закінчена і потребує доопрацювання та змін.

Ми поспілкувалися з представниками органів місцевого самоврядування сусідньої країни на тему6 «Які ж проблеми залишаються в країні після  реформи?».

Сподіваємось, українські посадовці врахують цей досвід при проведені змін  в нашій країні.

Повноважень мало не буває, або, як їх розумно поділити між різними рівнями самоврядування

Загалом, сьогодні в таборі діячів місцевого врядування в Польщі панують песимістичні настрої, пов’язані з загальною політичною ситуацією, що склалася в країні. Прихід до влади партії «Право і справедливість» ознаменувався процесом централізації влади  та згортанням низки демократичних свобод. Тому, всі надії на інституції Європейського Союзу, що залишається найбільшим грантодавцем для місцевого врядування в Польщі  та гарантом збереження демократичних свобод.

Головним питанням польської системи  самоврядування на даному етапі залишається розподіл повноважень між різними рівнями самоврядування.

Депутат ради гміни  Кшистовіце (Опольске воєводство) Рафал Бартек  наголошує на тому, що в процесі проведення реформи децентралізації в Польщі,  деякі компетенції та податки не були перенесені на той нижчий рівень, на який вони могли бути перенесені:

«На даний момент влада на рівні  повітів та воєводств  має   дуже мало  можливостей для  впливу. Фактично, зараз у Польщі, вони є такими собі розповсюджувачами на регіональному рівні  рішень , які приймаються у Варшаві. Якщо, в польському воєводстві забрати європейські дотації, то фактично воно  залишиться ні з чим».

Ще однією проблемою  між різними  рівнями польського самоврядування, на думку Рафала Бартека,   є відсутність дотичності – співпраці між різними рівнями.  Наприклад, є  дві сусідні громади, які межують територіями, що можуть бути цікаві для інвестування.  Але голови цих громад не цікавляться розвитком прикордонних територій, зосереджуючись на центрах своїх громад. А влада того ж самого повіту, чи тим більше влада воєводства, не може гмінам нав’язати своєї волі.

«Наприклад,  наш обласний парламент – сеймик  у Опольському  воєводстві  хотів розмалювати тротуари у корпоративних  кольорах воєводства –  синьому і жовтому. Але навіть це не можемо зробити, бо гміни не підтримують таке рішення», – підсумовує пан Бартек.

“З іншого боку,  у повітів є повноваження, які часто гальмують роботу самих гмін”, – каже  Ян Бернарчик, бургомістр містечка  Радкув з Нижньоселезького воєводства.

За його словами,  є багато речей, які знаходяться у спільній компетенції кількох рівнів самоврядування. Наприклад,  питання громадського транспорту, що функціонує в межах гімни, є в  компетенції повіту і повітова адміністрація не до кінця враховує інтереси гмін. Так само і проекти будівництва на території гміни мають затверджуватися в повіті.

Ще одна проблема – це недофінансування об’єктів, що знаходяться на території гміни з вищого рівня. Пан бургомістр скаржиться, що гроші гміни змушені часто витрачати на об’єкти, які у віданні повіту або воєводства:

«На території громади знаходяться дороги,  що є у віданні самої громади, а також є повітового та воєводського значення. Останні є найгіршими, оскільки в нас  тут немає популярних туристичних шляхів і тому, на відновлення цих доріг у центру  завжди не вистачає  грошей. А потім  громадяни  нарікають на місцеву владу за незроблені якісь речі, тому мусимо  переміщати кошти гміни на фінансування об’єктів, які знаходять у віданні інших рівнів самоврядування», – скаржиться   Бернарчик.

Чим менше бюрократії – тим краще

Дискусія йде взагалі  про доцільність існування районного рівня самоврядування – повітового.

Поляки люблять порівнювати своє врядування з німецьким та чеським і вважають систему сусідів ефективнішою .

Німецька національна меншина, що компактно проживає в Опольському воєводстві,   часто порівнює досвід Німеччини у місцевому самоврядуванні.

«Німецькі федеральні землі (аналог області, воєводства)  мають  великі законодавчі можливості. Вони творять свої силові структури,  проводять свою освітню політику, чого в Польщі немає», –  з сумом розповідає Рафал Бартек.

Ян Бернарчик  також радить українцям  вчитися системі  самоврядування у Німеччині та Чеській Республіці:

«Чеська  модель є значно кращою, бо там  є безпосередньо староста і його правління,  навіть в маленьких селах. Він має свій бюджет і в рамках нього і  реалізує свої  завдання».

«Безпосередній контакт такий староста має  з обласним рівнем,  нема рівня повіту.  В свою чергу, обласний рівень  контактує напряму з  Міністерством регіонального розвитку – це  фактично  триступеневий рівень врядування», – розповідає пан  Бернарчик

Але попри всі негаразди, представники  місцевого самоврядування Польщі  в один голос заявляють про цінність системи  самоврядування та вважають це одним з головних здобутків посткомуністичного періоду країни.

Українські перспективи розподілу повноважень

В українських реаліях, до сьогодні, не існує остаточного бачення,  які повноваження залишаться на рівні нових укрупнених районів, але наразі планується максимально передати повноважень на рівень громад.

На польському  повітовому рівні залишається набагато більше повноважень, ніж планується залишити в розпорядженні українських  органів місцевого самоврядування районного рівня.

Розповідає координатор  Офісу  реформ та регіонального розвитку в Чернігівській області Ірина Кудрик:

«У відповідності до концепції реформування, на рівні районів залишиться спеціалізована освіта, вторинний рівень медицини і, можливо, дороги районного значення. Це всі функції, якими опікуватимуться районні ради та їх виконавчі органи.  Тому, виникає питання, чи не замало цих функцій? Чи уде ефективно втрачатися час цих чиновників для того щоб опікуватись такою незначною кількістю питань?   Тому моя думка, що це питання згодом може переглядатися».

Павло Пущенко

Коментарі закриті.