У всьому світі 6 липня відзначають День поцілунків. Сьогодні «Наше слово» поцікавилося у менян, як і з ким вони цілуються або хотіли б це зробити.
Багато хто соромиться, деякі вважають себе «надто старими» для цього, кажуть, щоб запитували в молодших.
У сучасному світі мало хто боїться вираження своїх почуттів, а ось людей старшого покоління часто важко навіть розговорити на цю тему.
Приємно вразили люди, які не відносять себе до молоді, але досить пожвавлено й усміхнено діляться своїми думками.
Оксана Буйна, працівник районної бібліотеки:
– Найчастіше цілую рідних. Дома після роботи до матусі «чмок», скучила за день. Поцілунки – це прив’язаність до людини, неважливо мама це чи коханий. Це тепло і близькість. Тепло, розумієте ж, як фізичне, так і в душі, на серці.
– Як ставитесь до публічних поцілунків?
– Якщо це скромний поцілунок у щічку, то нормально, але якщо демонстративний – не дуже, адже це інтимні речі.
Дізнавшись про день поцілунків, Оксана збирається цілувати сьогодні усіх кого любить, з ким дружить, кого поважає, зізнається що це гарна ідея.
Галина Петрик, вчитель української мови та літератури школи ім. Шевченка, на питання «кого цілуєте» і «наскільки часто» відповідає, сміючись:
– Трапляється. Сина Рому. І не тільки.
Для Галини Іванівни поцілунки – це вияв доброго ставлення, обмін радістю, коли люди давно не бачились.
– Поцілунки бувають з любов’ю і з коханням – дві різні речі. Любов – це до матері, близьких, а кохання – саме до коханої людини.
Будь-яке свято, що несе позитивні, щирі емоції, – доречне. Цілувала сьогодні ученицю, яку дуже давно не бачила, поцілую сина, оскільки свято таке.
До публічних поцілунків Галина Іванівна ставиться нормально.
– Якщо спостерігаєш картину, коли люди давно один одного не бачили, коли це щиро. Коли з потяга виходить дівчина, яку зустрічає хлопець, чому б і ні? І нехай публіка собі дивиться. А якщо це годинна демонстрація, то варто б поводитись скромніше.
На лавочці біля бібліотеки запитали усміхнену Антоніну Гуторову.
– Часто цілую свого меншого сина, старшого інколи, коли приїде додому, дуже люблю своїх синів. За допомогою поцілунків висловлюю свою любов. Дуже люблю батьків, хотіла б поцілувати їх.
На питання про публічні поцілунки і доречність свята відповідає не ординарно:
– Було б добре, якщо б ходили всі і цілувалися сьогодні, як молоді люди цілуються, це ж добре. Нехай краще цілуються, а не сваряться чи б’ються.
Жартівливо відповів на деякі питання і цьогорічний абітурієнт Влад Гапоненко.
– Цілую я кота на ім’я Конан і більше нікого, бо він моє кохання. Я вважаю, що це свято допомагає людям (і не тільки) бути ближчими один до одного.
Оля Тапеха, 17-річна школярка, цілує зазвичай рідних і близьких друзів, а на питання, що таке для неї поцілунки відповідає:
– Це вираження емоцій та почуттів без слів. Асоціюються вони з чимось приємним, розслаблюючим.
Сама Оля ще не планувала кого цілуватиме сьогодні, зізнається, що є людина, яку хотіла б поцілувати, але вона зараз дуже далеко.
– Може хтось, хто не дуже часто цілує близьких людей, саме в цей день зробить це. А взагалі, цілуватися – це така справа, можна й кожного дня, – розмірковує дівчина.
Розповіла про свої поцілунки і студентка Чернігівського національного педагогічного університету, яка відпочиває на літніх канікулах в Мені, Аліна Щербата:
– Цілую завжди, коли мене переповнюють позитивні емоції, або ж тоді, коли довго не бачила людину. Зазвичай цілую свого хлопця та рідних. На мою думку, поцілунки – спосіб виявлення любові й ніжності до певної людини.
Дівчина вважає, що таке свято чудове, проте якомога більше поцілунків повинні мати місце в житті кожного з нас щодня, бо це робить нас щасливими.
– До надмірних виявів любові перед оточуючими ставлюсь негативно, – зізналась Аліна.
Попри різні думки, більшість людей погоджується, що поцілунки – це таки добре. Адже
це психологічно нормальний прояв цілковитої довіри до людини, власної відкритості, щирості та емоційності, це бажання зробити приємно собі й іншій людині.
Отже не забудьте сьогодні поцілувати рідних, любих і коханих, привітайте поцілунком в щічку друзів, чмокніть в носика домашнього улюбленця, поцілуйте того, кого давно не насмілювались поцілувати, і поясніть це даниною святу.
