Жителька Попільні Щорського району, яка тримає у власному господарстві кілька корів, завезла до редакції два доволі цікаві документи: звернення дирекції сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молоко-Мена» і договір оренди ВРХ. Сама ідея створення подібного кооперативу на тлі розмов про самоорганізацію населення доволі актуальна. Однак, ретельно вивчивши обидва документи, селяни не приховують свого здивування запропонованими умовами співробітництва зі створеним переробниками кооперативом.

Тому ми попросили висловити свою думку фахівця в галузі переробки молока колишнього керівника й просто небайдужу людину Наталію Назаренко:

– Зростає населення планети, збільшується обсяг споживання продуктів, триває підвищення цін на сільськогосподарську продукцію. У такій ситуації необхідно заохочувати тих, хто активно працює у громадському виробництві та має власні підсобні господарства.

Сьогодні значна частина молока на переробні підприємства надходить від населення. У власних підсобних господарствах досвід ведення домашнього господарства може бути різним. Тут не дотримуються наукових раціонів годівлі корів, а більше звертаються до практичного досвіду й виходять із того, що є в наявності.

Спробуємо підрахувати, які витрати має господар корови і які прибутки. Ціни на всі корми беремо мінімальні. Навіть якщо не враховувати солому, силос, харчові рештки і сіль (а все це також коштує грошей), то сума набігає немала. Не будемо мучити читачів цифрами, просто зазначимо, що за найскромнішими підрахунками сума витрат складе 3458 грн.

А ще влітку корову в череді потрібно відпасти щонайменше чотири рази (один день коштує 180 грн.) Набігає 720 грн. Парування корови – 120 грн., зробити щеплення – 42 грн., заплатити за пасовище – 12 грн., комбікорм на пійло влітку – 364 грн., солома на підстилку – 200 грн., інші витрати (щітка, дезинфікуючі засоби) – 100 грн., мило, вода – ще 50 грн. Тож усього виходить 5066 грн.

А що дає корова господарю, який продаватиме молоко переробному підприємству? При добовому надої 11 – 12 кг за лактацію дасть 2700 кг молока, яке закуповували по 1 грн. 70 коп. Завдяки нескладним підрахункам маємо 4590 грн. Додамо машину гною – ще 300 грн. Згадаймо, що цю корову треба було два роки ростити з телички, але ці витрати до уваги брати не будемо. От і маємо, що при витратах 5066 грн. маємо 4890 грн. виручки. Та при цьому я не врахувала непередбачені ветеринарні витрати, а найголовніше – працю.

До догляду за коровою входять питання гігієни – слід підтримувати чистоту повітря, приміщення, самої тварини, слід проводити хоч якийсь ремонт, видаляти гній тощо. Улітку робочий день селянина розпочинається з четвертої ранку, а закінчується о дев’ятій вечора. Тричі за добу корову потрібно подоїти, нагодувати (попри те, що її виганяють на пасовище). А взимку худоба потребує ще більше уваги. Є й інша робота (помити відра чи доїльний апарат тощо).

Тож скільки коштує праця селянина? Виходить, що не вигідно здавати молоко переробникам, а краще реалізувати його на ринку або годувати свою сім‘ю.

Дуже уважно я слідкую за інформацією щодо молочної проблеми. І ось з’явилась відповідь: самоорганізація кооперативів. Менський сирзавод запропонував селянам укласти договір оренди на корів. Але що це дасть селянину? Власникам корів так і не пояснили, як самоорганізація кооперативів вплине на ціну молока, котре вони здаватимуть.

У роботі по здаванню та прийманню молока за стандартом немає дрібниць, тут кожен елемент технології виробництва, первинної обробки, зберігання, транспортування і переробки молока на підприємствах має велике значення. Для заводу це добре. А як буде стимулюватися селянин за високу санітарну якість, високий вміст жиру? Ну створять у селі кооператив. І що? Будуть приймати молоко від кожного селянина охолодженим, будуть перевіряти жирність, щільність і все, що необхідно, але немає гарантії, що за це платитимуть.

Кооператив буде обслуговувати переробні заводи. А я думаю, що потрібно самоорганізовувати переробку молока за всіма правилами й законами в селах і працювати на себе, а не на власників переробних заводів і посередників. А якщо працювати, то ціну молока слід пов’язувати з роздрібною ціною молочних продуктів. Росте ціна на вироби, що продаються, пропорційно має рости ціна на молоко.

З червня минулого року до сьогодні комбікорм подорожчав з 27 грн. до 57 грн. за 25 кг. Склянка води вже коштує 1 грн. 50 коп. Молоко упродовж літа закуповували по 1 грн. 70 коп. за кілограм, потім у серпні ціна підвищилася до 2 грн. Але вона не виправдовує витрат на виробництво молока.

Слід селянам задуматися і щодо оренди корів. Що таке оренда? Це надання на певний термін будь-якого майна (землі, обладнання, приміщення тощо) у тимчасове користування за певну плату на основі орендного договору. У чому полягає оренда корови? Якщо просто тварину здати в оренду заводу, то беріть її, годуйте, доїть і все решта – просто на підприємстві. Отримуйте молоко. А тут виходить, що не сама лиш корова здається в оренду, а побічно з нею й господар, який обслуговує худобу. Тому так багато незрозумілого в таких договорах.

І віддавати молоко ви будете тільки підприємству, з яким укладено договір оренди, за обумовленою ціною, навіть якщо інші переробники прийматимуть його за більш високими цінами. Причому ціни на готову продукцію будуть рости, а чи будуть підвищуватися ціни на заготовлене молоко? Що про це сказано в договорі?

Ні, я не агітую селян не віддавати молоко переробникам. Кожен повинен вирішувати сам. Але хочу сказати, що потрібно бути юридично освіченими під час укладання різноманітних договорів. Слід дбати про добробут і про свою сім’ю, учитися переробці молока, потрібно самоорганізовуватися і працювати на себе. Бо спасіння потопаючого – справа рук самого потопаючого.

Ну, а власникам заводів скажу: звичайно, якість молока потрібно поліпшувати, звичайно, хочеться мати стабільну дешеву сировинну базу. Але й селянам теж необхідно жити, вчити своїх дітей, а не лише безплатно працювати.

Підготувала Валентина ВОЛОКУШИНА. м. Щорс.

Коментарі закриті.