В невеличкому селі Слобідка Менського району жила сім’я Іваненків – Іван Іванович та Марія Іванівна (обоє 1936 року народження). Коли ж у травні цього року бабуся померла, чоловік, який не звик жити самотою, вирішив потихеньку розпродати своє майно та, назбиравши грошей, виїхати до своїх дітей у Росію.

Дідусь продав пасіку, рибальські снасті, ще деякий реманент, так потихеньку назбиралося три тисячі шістсот гривень. Дідусь старим дідівським способом, навчений грошовою реформою 1991, коли «згоріли» всі вклади, вирішив зберігати не в банку, а в скляній банці.

Склавши всі гроші в банку, Іван Іванович заховав її в надійному місці – в отворі у дірявій стелі в спальні.

А в селі Жовтневому (теж Меньского району), що за 4 км від Слобідки, мешкала сім’я Митрофанових. Чоловік Степан 1974 р.н., жінка Марина 1976 р.н. та двоє неповнолітніх дітей Сашко і Сергійко відповідно 16 та 11 років. Вони доводилися далекими родичами, як кажуть, «п’ята вода на киселі». Сім’я жила з того, що підробляла по сусідах – кому на городі, кому по господарству, з того і жили. Гроші переважно пропивали та проїдали, ледве вистачало на утримання двох хлопців-школярів.

Незважаючи на пролетарське існування, родича свого у біді сім’я Митрофанових не залишила. Починаючи з дня похорон старенької, вони регулярно приходили допомагати дідусеві на городі та по господарству. За це Іван Іванович годував помічників чим міг, інколи давав і гроші за роботу (якусь десятку – двадцятку). Одного разу, прибираючи в кімнаті, Марина знайшла схованку з банкою. Побачивши скільки там грошей, вона аж розгубилася, але опанувавши себе, в неї вистачило розсудливості взяти звідти лише 150 грн. Решту ж вона дбайливо поставила на старе місце.

Про свою знахідку Марина розповіла чоловікові, разом вони вирішили, що це непогане джерело додаткового доходу і там час від часу можна «підживлюватися».

Наступного разу Степан пішов «допомагати» родичу вже удвох з дружиною. І поки Марина відволікла увагу старенького, поцупив з банки 700 грн. (чого вже там розпорошуватися на дрібниці). В подальшому Степан періодично, як тільки випадала нагода допомогти дідові, адже влітку роботи на городі та у сільському обійсті дуже багато, тягав з банки по 700 – 800 гривень. Так було декілька разів, а потім йому набридло самому ходити до діда навіть за  таку «винагороду» і він вирішив, а чому б не послати свого старшого шибеника. Розповів тому де стоїть банка, як відволікти увагу родича та як замаскувати сліди злочину.

16-річний юнак батькову науку «схопив на льоту», і за два рази приніс батьку 150 та 200 грн. Але кмітливий глава сімейства здогадався, що допомога лише одного підлітка може викликати підозру як господаря садиби, так і односельців, тому змінив тактику. Навчив «злодійському ремеслу» свого молодшого. 11-річний Сергійко був радий старатися, тим більше, що шкоду йому доручив сам тато.

Так дідів «банк» (чи то банка) збідніла ще на 400 грн (2 по 200грн.). І увесь цей час сім’я жила «на широку ногу», їла що хотіла, пила недешеве спиртне. Це не могло залишитися поза увагою селян, люди звернули увагу старенького на цей підозрілий факт і порадили перевірити «заначку».

Коли Іван Іванович дістав зі схованки банку, то мало не отримав інфаркт. На її дні сиротливо причаїлася 20-гривнева купюра, решта грошей кудись загадково зникла.

Не довго думаючи, дідусь зібрався і попрямував до турботливих родичів-помічників. А там у цей час бенкет на дідові гроші був у самому розпалі. Побачивши дідуся, вони навіть не соромлячись, запросили і його приєднатися до святкового столу. Даремно дід Іван намагався вирішити цю проблему мирним шляхом. Захмелілі уми родичів перебували в цей момент далеко від здорового глузду.

Тоді дідусь змушений був звернутися по допомогу до міліції. Коли на подвір’я Митрофанових під’їхала машина зі слідчо-оперативною групою, горе-гуляки кинулися врозтіч по городах. Але зважаючи на їх захмелілий стан та мало прохідну місцевість, втекти далеко їм не вдалося.

На «побаченні» зі слідчим дорослі й діти у всьому зізналися та дали правдиві свідчення. Крім цього, на банці з-під грошей залишилися відбитки пальців найменшого з сімейства. Вочевидь не всю батьківську науку засвоїв.

Наразі проти Степана та Марини порушені кримінальні справи за ч. 2 статті 185 Кримінального Кодексу України «крадіжка,  вчинена  повторно  або  за  попередньою змовою групою осіб», а також  ч. 2 статті 304 – «втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність». За першою статтею їм загрожує обмеженням   волі  на  строк  до  п’яти  років  або позбавленням волі на той самий строк, а по другій (ст.304) – ув’язнення на термін від п’яти до десяти років.

Підлітки за «батьківську науку» теж будуть покарані. Зараз проти них теж порушені кримінальні справи за ч.1 ст.185 «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачено: штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років». Але яке реальне покарання отримають хлопці буде вирішувати суд.

Зараз же всі обвинувачувані по цій справі знаходяться на підписці про невиїзд. Розслідування триває.

Джерело: УМВС України в Чернігівській області.

Коментарі закриті.