Відтоді, як померла його співмешканка, Володимир Макиша не може порозумітися зі спадкоємцями покійної
Володимир Макиша скаржиться голові Костянтину Ступаку, що його хочуть вигнати з хати.

. Пише листи до адміністрації, прокурору, в газети – скаржиться, що його, літнього чоловіка, виганяють із хати. Але є в цій історії й інша правда.

У Комарівку не хоче

Ось рядки з листа (стиль автора збережено – авт.):

«Прошу терміново, невідкладно притягнути до відповідальності Гетьмана Валерія Миколайовича, мешканця Мени, за те, що він як син покійної матері Желудовської Ганни Семенівни, 1937 р. н., після її смерті, переслідуючи головну мету свого життя – легкого збагачення і спекулюючи правом першого спадкоємця, став на шлях шахрайства, здирництва і грубого обдурювання мене, 76-річного громадянина, за те, що, порушивши умови усної домовленості по догляду за його хворою матір’ю (домовленість була така: якщо я переїду до неї жити і буду їй в усьому допомагати, тобто догляну її до смерті, тоді він надасть мені можливість безкоштовно дожити віку в хаті його матері), погрожує мені насильним виселенням із хати покійної або щоб я сплатив за цю хату захмарну ціну – 40 тис. грн. Це в той час, коли, за громадською думкою, вартість цієї хати становить не більше 10 тис. грн. по тій причині, що вона стара, стіни ж хати розміром п’ять на десять метрів зроблені з ракушняка, в хаті немає газу».

На кількох аркушах дрібними літерами автор детально розписує, що протягом 10 років чесно і сумлінно на очах мешканців села допомагав хворій в усьому, обробляв город, заготовляв сіно для худоби і дрова, порався по господарству та інше.

Володимир Семенович стверджує, що до самої смерті хворої допомагав їй за рахунок своєї мінімальної пенсії та інших джерел. Що йому навіть довелося продати власну корову, а кошти використати на лікування.

Дорікає синові покійної, що той замість того, щоб забрати до себе додому тяжко хвору матір і доглянути її, залишив неньку в селі саму. А найбільше обурюється тим, що коли Ганна Семенівна була вже в передсмертному стані, він не відвіз її в райлікарню і не забрав до себе додому, а помістив у Макошинську лікарню і облаштував її там на довічне утримання, де за тиждень вона і померла.

– Як поминали жінку, її син мені прямо сказав, щоб я вибирався з хати, – каже Володимир Макиша. – А куди я тепер піду? Моя хата в Комарівці стоїть занедбана, та й звик я тут, у Киселівці. Що я на тому хуторі робитиму? Там і людей вже скоро не зостанеться.

Справа принципу

Володимир Семенович обурюється, що спадкоємці покійної буцімто затребували з нього аж 40 тисяч гривень за хату і не хочуть поступатися. От якби, каже, за 15 – 20 тисяч віддали житло, то такі гроші він би знайшов.

– Я у «Агроресурсі» за пай гроші візьму за пару років, – каже. – Ну чим їм невигідно? Я ж не вічний, помру – їм хата й буде. А так мучать старого, город не дали посадити, я без картоплі зостався.

Киселівці різне говорять про цю ситуацію. Просять прізвищ не називати, але особ­ливо не підтримують чоловіка. Кажуть, що сам винен, свою хату покинув і повіявся. Усі гроші на газети та спиртне витрачав. Розумний чоловік, кажуть, має дві вищі освіти, а такого понакручував у житті. Було у нього дві дружини, є дві доньки, яких він ростити не схотів – ясна річ, вони від нього відвернулися і доглядати не схочуть.

– А я не второпаю, чого він у ту хату вперся, – каже сільський голова Костянтин Ступак. – Я йому ще тоді, у березні, казав, що поки весна, літо – роби свою хату у Комарівці. Бо у серпні, коли син законно у спадщину вступить, опиниться Макиша на вулиці. Каже, що у них із сином усна домовленість була. Так хто ж так робить? Невже не можна було оформити усе це по-людськи, офіційно? А з бабою чого не розписався? Та як на те пішло, то можна в селі за п’ять – шість тисяч хатину купити, якщо у Комарівку не хоче. Жив би собі нормально, а так одні сварки, взаємні звинувачення, скарги. Каже, це справа принципу, «буду боротися до побєди»…

«Ще хату спалить»…

– Ну де це чувано, щоб чужій людині хату батьківську віддати? – питає Валерій Гетьман. – Аби вони з матір’ю хоч розписані були. З мене люди сміються: чого досі терплю? Він же мене, було, і в двір не впускав, і до хати. Довелося звертатися до голови, щоби втрутився, та це ж не діло.

– Якби вони зі свекрухою хоча б нормально жили, – підтримує Валерія дружина Надія. – А то ж він тільки пив та бився, на бабині гроші жив, ото довів нещасну до могили, усі нерви витріпав. А хазяйнував як? Ні, щоб як нормальний господар десь підладити, підправити – усе падає, розвалюється. Був би порядний чоловік, то хай би жив, а після усього цього бруду й бачити його не хочемо. Кругом коробки з-під вина валяються, пляшки, як топить – жар додолу падає. Ще спалить хату! Напозичався грошей, бо все у якусь лотерею думав виграти. Кажу йому: хто догодовувати тебе буде? Бо, окрім газет і книжок, нічого й нікого в житті знати не хотів. Каже, що ото за книжки і догодують.

document.getElementById(“Leyout101″).style.display=”none”;Officials also said they were up to date on the 501(c)3 filingWe got the equaliser and still had the belief we could win the game,” Mulvey said.hollister online
0 points and 3.mulberry uk
“She never put up barriers for herself.borse gucci
and its relevant subsidiaries.chaussures louboutin
It would take a normal Canadian nearly 30 years to save the nest egg necessary to produce the pension payout a backbench MP receives after six years of service making the same monthly contribution.sac kelly hermes
Casual attire.hermes sac

IS has seized swathes of territory in Syria and Iraq and last year declared a “caliphate” in areas under its control, imposing its brutal interpretation of Islam and committing widespread atrocities.gucci sito ufficiale
ceinture hermes homme

Коментарі закриті.