Батьків не обирають. Від самого народження саме вони піклуються та виховують своїх нащадків. Віддають все тепло та турботу. Але, на жаль, не всім щастить відчувати підтримку батьківського плеча.
Стала непотрібною
Через дев’ять днів після народження Аліни її матір позбавили батьківських прав. Дівчинка все дитинство провела в інтернатах. Останній час була вихованкою Городнянської школи-інтернату.
Із родичів залишився рідний дядько, але той взяв на виховання іншу дівчинку, а про рідну племінницю і не згадував.
Як дівчині виповнилося 10 років опікунство над Аліною оформила тітка. Отримувала за племінницю гроші, які передбачені державою. Використовувала їх на свій розсуд, а коли дівчинка якось попросила купити їй кросівки, тітка насварила її.
Після повноліття Аліни вона взагалі стала не потрібна тітці. Адже виплати припинились.
Перше кохання
Мешкала Аліна у Чернігові. Вивчилася на токаря. Працювала продавцем, офіціанткою. Потім закохалася. Коли завагітніла, повідомила радісну новину коханому. Той же відповів, що дитина йому не потрібна.
Дівчина вирішила будь-що народити малюка. Поневірялася по чужих домівках, адже не було ні грошей, ні їжі.
Після народження Кирилка потрапила до закладу для тимчасового проживання «Батьки і дитина разом».
– Там було добре. Годували, у кожного була своя кімната, дитячим харчуванням та підгузками забезпечували. Тут і знайшовся спонсор, який згодом купив мені домівку в Березні, – розповідає Аліна.
І хату освятили
У будинку Аліни Ющук у Березні – чистота та порядок, іграшки, дитяче ліжечко. Навіть квіти у маленьких вазончиках на кожному підвіконні стоять.
Благочинний Менського округу Василь Дендак освятив будинок та подарував маленькій родині ласощі.
– Як тільки переїхала до хати, з сусідами познайомилася. Дуже гарні люди. Чотири мішки картоплі дали. Городини різної посадила я? – проходячи по доглянутому городу, розповідає Аліна. – Сусідка молоко і м’ясо дає. Усі допомагають. Коли синочок піде в садок, буду шукати роботу.
– Ще багато чого потрібно в хаті зробити. Гроші відкладаю, бо холодильник треба придбати. На новий не вистачить, то куплю той, що був у використанні. Адже синочку потрібні свіжі продукти. Води в хаті немає, через два двори з колодязя ношу. Але там вода брудна, – бідкається Аліна. – Дитині страшно таку воду давати. Хотілося б мати свою свердловину. Рук не опускаю.
