IMG_1985Колись рабство базувалося на фізичному поневоленні. Нині на світоглядному. Останнє набагато ефективніше фізичного, оскільки малими зусиллями дозволяє зробити так, щоб раб сам себе утримував в покорі і праці на рабовласника.

Серед засобів світоглядного рабства на першому місці брехня. Така брехня, котра зумовлює бачення рабом всієї чорноти свого життя в рожевих тонах. Не останнє відіграють і всілякі «святі» символи.

Найбільш одіозний з них – це символ Леніна. Логіка збереження пам’ятника Леніну була проста – якщо меняни терплять цей символ наруги над усім святим і розумним, то вони терпітимуть і розбазарення бюджету, і оплату за невивезене сміття, і дороги в ямах, і нахабну прихватизацію суспільного майна, і царювання Межигірських та місцевих царів за рахунок суспільних ресурсів, все терпітимуть.

Євромайдан і повалення Леніна в Мені засвідчило – ні, не всі погоджуються жити в рабстві.

Цікаво проаналізувати поведінку Менської міськради по відношенню до колишнього пам’ятника Леніну. Може, міськрада замовила чи здійснила аналіз того руйнівного світоглядного впливу, котрий ця потвора чинила на менян, символізуючи класову ворожнечу, братовбивчу громадянську війну, знищення інтелектуалів та інтелігенції, господарів, вільного селянства та християнства? Ні, вони в лютому 2014 року підвищили його вартість з 27 до 68 тисяч гривень! І тепер ця міськрада когось звинувачує у варварському відношенні до символу нищення України?

Але звернемо увагу на інший виховний меморіальний комплекс, так звану групу могил і пам’ятний знак воїнам-односельчанам, або обеліск, як його називають меняни.

IMG_1984

Спереду на ньому розміщено текст з прославленням героїв, котрі загинули, захищаючи Батьківщину, в 1941-1945 роках. Про яку Батьківщину йде мова? Про Україну? На жаль, ні. Про Радянський Союз, котрий завжди був по відношенню до України поневолювачем і гнобителем.

IMG_1980

Позаду ще краще – меморіальна плита загиблим в боротьбі з ворогами радянської влади у 1920 – 1930 роках. По суті це меморіальна плита загиблим у боротьбі з українським народом.

Ось тепер і постає питання: що робити з цим комплексом? Нехай стоїть як і стояв? Нехай і далі біля нього піарять свої злочинні по відношенню до українського народу звершення всілякі антиукраїнські сили на догоду правонаступниці Радянського Союзу братньої слов’янської Російської Федерації? Щоб і далі готувати ґрунт для приходу на нашу землю полчищ Муравйова від дикого північного сусіда, котрий не є здатним жити по законах права, а визнає тільки закон сили?

Дуже цікавою виглядає в цьому світлі ініціатива Менської міськради, котра докладала варті кращого застосування зусилля до того, щоб в межах згаданого меморіального комплексу встановити алею героїв рабської соціалістичної праці. Тільки два депутати, Святослав Тібеж і Леонід Титаренко, проголосували проти!

Моє бачення того, що має відбуватися далі, полягає в наступному.

Радянське минуле України було величезною трагедією.

Вшануванню, як жертв тієї трагедії, підлягають всі. Як ті кати, котрі встановлювали тут радянську владу, так і їх жертви. Як ті герої, котрі боролися проти фашистської окупації, так і ті славні сини України, котрі боролися проти комуністичних радянських окупантів. І ті, котрі життя віддали в загарбницьких радянських війнах, приміром, в Афганістані.

Сьогодні ми не можемо виправити помилки минулого і повернути загиблих та закатованих – нехай їм буде мир і спокій.

Але наш спільний обов’язок потурбуватися про майбутнє. Про те, щоб ніхто й ніколи на нашій землі не готував світоглядний ґрунт для чужоземного рабства чи внутрішнього царювання.

Ось чому я звертаюся до районної ради, райдержадміністрації і міськради – припиніть відноситися до трагічного минулого українського народу як до перемоги когось над кимось, бо всі ті перемоги були перемогою над нами, над українцями. Вшановувати жертв трагедії – так! Влаштовувати ж піар і танці перемоги на кістках жертв тих трагедій не потрібно.

Окремо звертаюся до найбільш послідовних носіїв радянської ідеології в нашому місті, комуністів і соціалістів: припиніть свою діяльність в частині, котра тягне Україну назад в чужоземне чи внутрішнє рабство, не чиніть злочину по відношенню до майбутнього українців. Я розумію, наскільки для вас є привабливим експлуатувати для власної користі насаджений в нашому народі комуністичним правлінням рабський світогляд. Але повторюю – така діяльність є злочинною по відношенню до нашого народу. І нехай вас не тішить те, що формально ви, начебто, і не злочинці.

Свого часу Януковича і його поплічників прохали – не чиніть злочинів проти українського народу. Не послухали, мовляв, закон на нашому боці – виник Майдан. Я офіційно, при свідках прохав комуністів – приберіть ката України з площі, цивілізовано приберіть! Не дослухалися.

Сьогодні перед всіма нами стоїть надважлива проблема – зупинити руйнівні процеси в Україні, зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Зупинити і почати розвиватися. А для цього всім нам потрібно почати мислити категоріями майбутнього. І відповідно діяти.

Коментарі закриті.