Взагалі, цікавить рівень життя. Рівень власного життя. Думаю, не мене одного.

Згадується мій вступ до лав Комуністичної партії. Було це в залі засідань Менського сиркомбінату під час перебудови. Запросили за трибуну, зачитали якісь папери, а потім спитали в присутніх, чи є питання до мене. Підвівся один старичок від райкому партії, ну з тих, що ще з Леніним чи то Зимовий палац штурмували, чи то на суботнику колоду носили, і питає: а скажіть но, навіщо ви в партію вступаєте?

Потім секретар парторганізації виговорювала, мовляв, ти що, не міг як всі щось типове сказати? Не міг, не захотів. Відповів, що хочу краще жити. Повисла мертва тиша. Потім старичок з притиском спитав: а що саме ви розумієте під “краще жити”?

Тут вже настала моя черга питати: я ж так розумію, що Компартія веде до покращення життя людей? Що вони могли сказати? Відповіли, що так. Так от, кажу, хочу більш ефективно працювати на покращення життя людей, а отже і собі збудувати краще життя разом з усім народом.

Прийняли. Я від проголошеного не відступив і понині. Компартія зрадила ідеї перебудови, реформування і скотилася до банального ДКНС, тим самим похоронивши себе. Але метастази хибного шляху, котрий намагалися змінити під час перебудови, залишилися.

Отже, справа не в партіях, а в людях, в двох докорінно різних підходах, котрі використовують люди начебто для покращення свого життя.

Один є успадкованим від первісних племен і практики радянської влади. Він полягає в розділі суспільства на тих, хто керує, і тих, ким керують. Звісно ж, ті, хто збирається керувати, клянуться в тому, що вони будуть гарними й турботливими рабовласниками. Що вони роблять після обрання, народ добре знає. Питання тільки в тому, як довго вони здатні ошукувати людей з допомогою популізму та демагогії.

Тобто, це тупикова гілка людської цивілізації. В її основі лежить суспільно-політична неосвіченість людей і розподіл на правителів та неосвічений і тому безправний загал.

Хто винен? Та всі винні. І ті хитрі, котрі беруться управляти неосвіченим загалом, і саме населення. Звісно, кожен з нас може знайти тисячі причин для самовиправдання. Але нам не уникнути суду нащадків, якщо ми не виправимося, чи в своїй, Богом даній країні, чи розвіяних по світу. Так само судитимуть, як ми засуджуємо тих безумців, котрі кликали на нашу землю то комуністів, то влаштовували тут розкуркулювання господарів і голодомори, то волали «Путін прийди!».

Шлях, котрим пішла успішна частина людства, полягає у набутті та використанні суспільно-політичної розумності, відповідній освіченості всього загалу людей. Це дозволяє перейти від вождизму до народовладдя. Того народовладдя, котре прописане і в Конституції, і в законі про місцеве самоврядування, того, для реалізації котрого нічого не робилося як в незалежній Україні в цілому, так і в Мені зокрема.

Дилема, загинути чи почати розвиватися, стоїть і на загальнодержавному рівні, і на місцевому.

Вибори до ради об’єднаної громади

Судячи з усього, за виборні посади в об’єднаній територіальній громаді змагатимуться дві сили: це Мисник, Щукін, партія “Наш край”, сільські й селищні очільники самоврядування, керівники і фахівці різних галузей, котрі прагнуть розвитку і працюють на розвиток.

З іншого боку слід очікувати намагання очолити об’єднану територіальну громаду менськими радикалами Примаковим, Гайдукевичем та їхніми сателітами, котрі всі свої зусилля традиційно спрямовують на популізм та демагогію, завойовуючи тим самим  голоси найменш освічених верств населення.

Якщо порівнювати здобутки, то в Мисника, Щукіна та тих, з ким вони спільно діють, є чим похвалитися. Чому? Бо вони працювали на конкретні, корисні суспільству результати, хоч і без піару. А що є в Примакова-Гайдукевича? Завдяки популізму здобута громадська думка, що все зроблене в місті є їхньою заслугою.

Мисник і ті, хто з ним, нині розпочали серію дуже успішних концертів, свят та інших заходів. І вони набагато потужніші, якісніші та більш масові в порівнянні з тими, котрі здатні забезпечити радикали. Тобто, відбувається витіснення радикалів з числа популярних в середовищі найменш освічених.

Чи закладе перемога однієї з цих сил основу для майбутнього успішного розвитку? Одна, котра орієнтована на популізм, демагогію та вождізм, точно ні, наслідком її діяльності може бути тільки руйнація.

Інша під питанням. Все залежить від того, яке саме місце вона займе на осі вождизм-народовладдя. Якщо після виборів залишиться вузькою групою «начальників суспільних справ», то приречена до скочування до дбання за власні інтереси. Втім, навіть якщо цей процес не буде яскраво виражений, суспільною прихильністю все одно знову заволодіють популісти та демагоги.

Ідеальний варіант розвитку подій

Ідеальним варіантом розвитку подій можуть стати дії спрямовані на перетворення населення в громаду, створення єдиної команди, котра за рахунок власного інтелекту та волі зможе забезпечити розвиток об’єднаної громади. Звісно, основою єдиної команди має стати найбільш освічена та активна категорія громадян. Щодо ж менш освічених, то кожен з них за рахунок зусиль більш освічених має дуже чітко розуміти, що саме робиться, навіщо і як ці дії впливатимуть на покращення життя його, його сім’ї та нащадків.

Чи готова та група, котру нині представляє Мисник та Щукін, в процесі виборчої кампанії закласти основи майбутньої успішної громади, автор ще не знає.

Ось так автор бачить пов’язану з виборами ситуацію на даний момент. Звісно, дуже б хотілося, щоб люди, котрі входитимуть до об’єднаної територіальної громади, використали наявні можливості для покращення загального добробуту в громаді, а таким чином і особисто кожного.