– Вибирайте, що душа бажає, – кажуть Алла та Михайло Лятошинські і В’ячеслав Білик.
Хто б не мандрував у своїх чи казен­­­­­­­­них справах із Коро­па та Семе­нівки до Чернігова, або з нашого обласного центру до Новгорода-Сіверського чи ще й да­лі – до самої Росії, обов’язково через Волосківці проїжджає. А село це не просте – мало не «від снігу до снігу» чи не під кожною садибою, що біля центральної траси примостилися, вирують продуктові міні-базарчики.

Торгівля над трасою – діло у Волосківцях звичне. Займаються селяни цим уже давно: і городина та садовина, власним мозолем вроблена, не пропаде, та й прибуток для сільського господаря ніколи зайвим не буває. І покупці задоволені – завжди свіженьке купити можна, без черги і, як кажуть, «без ГМО». Навіть найбільш балуваний покупець товар до смаку знайде.

Торгують же сезонними дарами саду та городу, медом, трохи молочним, навіть раків продавали. У будні з обіду і до вечора «придворові торгові точки» працюють, а у святкові та вихідні дні – то і з самого ранку.

– Багатими від такої торгівлі не станеш, але надбавка до пенсії виходить, – ділиться з найближчою газетою секретами «волосківського бізнесу» колоритна продавчиня Алла Лятошинська. – Торгуємо від самої весни, чим Бог послав.

Алла Миколаївна пенсіонерка, в минулому – учитель мови та літератури. Вирощують з чоловіком Михайлом Йосиповичем та продають усяку всячину: ранню редиску та огірки, полуницю, вишню, сливи, кукурудзу (сиру і варену), капусту, цибулю, томати. Зараз в асортименті морква, картопля, яблука, горіхи, квасоля. Ціни на рівні менських базарів: квасоля – п’ять гривень за півлітрову баночку, морква – три гривні за кіло, картопля – 15 гривень відро, а яблука, в залежності від сорту та якості, – від п’яти до 20 гривень за відро коштують.

– Багато росіян у нас скуповується, у них, кажуть, ціни на деякі продукти у три – чотири рази вищі, – підтримує розмову В’ячеслав Білик, який за пропискою хоча і чернігівець, та в основному хазяйнує на «дідівщині» у Волосківцях. – Так і трудимося потихеньку. Правда, були трохи непорозуміння – міліція забороняла торгувати. Ну то вже самі винуваті: деякі доручали малим дітям торгівлю, повитягували свої столи, стільці, лави мало не на саму дорогу. Зараз такого немає, то й претензій до продавців ніяких. Оце тільки хочемо звернутися до сільського голови, щоб виділив одне чи два місця під впорядковані базарчики – і покупцям буде зручніше, і продавці не бігатимуть за машинами.

Не зважаючи на світові кризи та інші «страшилки», живуть Волосківці своїм розміреним селянським життям. Придивляються хати блакитними зіницями очей до подорожніх, немов зараз примовлять: «А ось повертайте до нас. У нас все до столу вашого є. Чесною працею уроблене…»

Коментарі закриті.