Менянка Віра Царенко вважає своєю місією піклування про найрідніших. Непростим і насиченим був її життєвий шлях. Нині доглядає паралізовану матір, усі сили віддає онукам, а відраду шукає у квітах.

Найбільша втіха

Мама моя вже 15 років не встає, – розповідає Віра Іванівна. – На руках її ношу. А що робити? Така моя доля…

Із чоловіком подружнє життя толком не склалося. Трьох діточок нажили, а мусила Віра їх ростити фактично самотужки.

Діти – то моя найбільша втіха, – каже жінка. – Найстарша, Оля, у Москві живе. Заміжня, має впорядковане житло, власну будівельну фірму. Я за неї спокійна. Наташа мешкає у Мені, викладає фізкультуру в школі. П’ять років тому горе спіткало мою дитину – трагічно загинув її чоловік. Вона так і не стала шукати іншої долі, живе з 12-річною донечкою Катюшею, моєю любою онучкою. Часто заїздить, завжди розрадить, поговорить.

Є у Віри Іванівни ще син Віталій, живе з родиною неподалік, за дві вулиці. Тож його дворічний Даня та п’ятирічний Стасик – постійні гості у бабусі.

Усю душу вкладаю в своїх дітей та онуків, вони – моя найбільша втіха, – каже Віра Царенко. – Про них усі мої думки та переживання.

Побачила світу

Ще замолоду Віра Царенко попрацювала трохи на консервному заводі у Мені. А потім доля закинула в Київ, Віра вивчилася на водія тролейбуса, працювала й таксистом.

А ще дісталася аж на БАМ, за тисячі кілометрів від дому. Водила КамАЗ, трудилася геологом. Каже, багато цікавого в світах і бачила, і пережила.

Повернулася згодом до рідної Мени, пішла працювати в ресторан «Полісся» офіціанткою, буфетницею. Розповідає, як колись заїхав до нас Леонід Кравчук, то мала за честь частувати його, він за руку вітався.

До пенсії Віра Іванівна доробляла вже на пошті. Дивлячись на цю струнку, підтягнуту жінку, не віриться, що у неї вже дорослі діти і троє онуків підростає. Завжди охайна, підфарбована. А ще, можливо, секрет її стрункості у тому, що не сидить без діла, постійно крутиться, кудись поспішає.

Квітковий рай

Найбільше захоплення жінки – квіти. Від ранньої весни і аж до глибокої осені потопає її двір у різнобарв’ї. Тюльпанів має стільки сортів, що й не полічити. Ростуть тут і лаванда, і різні сорти полуниці та малини. Є й такі, що й зараз можна їхніми плодами смакувати.

Я і в Ботанічному саду в Києві, і на виставці ВДНГ купувала саджанці та насіння – так мені до душі ця справа, – розповідає Віра Царенко. – А найбільша моя пристрасть – вирощування хризантем. Маю більше 60 сортів. Є й такі, які зацвітають ранньою весною, як тільки зійде сніг. Цвітуть мої хризантеми довго, аж до зими. Попит на них є, то вивожу регулярно на базар. І людям радість, і мені копійка до пенсії. Треба ж дітям помагати…

Коментарі закриті.