Вікторія – учитель за фахом, а за покликанням – неперевершена рукодільниця. Вироби її зручні, красиві і оригінальні.

Коли до неї прийшло бажання і уміння творити дива? Мабуть, так на роду їй написано – не давати спокою своїм рукам.

Вікторія Станіславівна – учитель початкових класів, а ще веде уроки морально-етичного виховання, основ здоров’я і трудового навчання у Менській школі імені Т.Г.Шевченка.

Дуже хвилювалася, коли на її перший у житті відкритий урок з трудового навчання завітали директори усіх шкіл району. Готувалася добре. А коли почула добрі слова і подяку за хороший урок, ледь не розплакалась від радості – не підвела рідну школу, справилася!

Здавалось би, що при такій завантаженості на роботі нема часу на особисті уподобання. Вікторія їх шукає і знаходить. Якось у хаті своєї нині вже покійної бабусі Ольги Михайлівни Соломко знайшла кілька десятків різнокольорових клубочків ниток для плетіння. Так з бабусиної пряжі Вікторія вив’язала казкової краси плед на двоспальне ліжко.

Хто його бачив, думали, що то сестра Вікторії з Італії передала (там вона живе і працює). А ще молода жінка плете крючком і спицями вбрання своїй донечці – спіднички, кофтинки, шапочки. І себе не забуває.

Вміє Вікторія вишивати бісером. І її доня Аріанна теж вишила ікону святого Миколая. А ще дівчинка танцює у колективі «Барвінок», відвідує гурток поглибленого вивчення англійської мови, має похвальні грамоти.

– Моя доня – моє серце, – каже щаслива Вікторія. – Усього, що вмію робити я, обов’язково навчу і її.

Плетені диванні подушечки з казковими квітами і веселими звірятами – витвори рук Вікторії. А ще вона виготовляє м’які, міцні і зручні килимки для ванної кімнати з чистих пакетів для сміття (на знімку). Гачком скручує їх, уміючи, ще й узор підбирає.