Минулого тижня від районного військового комісаріату відправилися два мікроавтобуси із чоловіками. Чи була то мобілізація? Про це «Наше слово» поцікавилося у військового комісара підполковника Віктора Павлюка.

– Ні, незважаючи на те, що з 18 червня дійсно стартувала шоста хвиля мобілізації, ви бачили відправку на триденні військові збори до навчального полігону в Гончарівську двох десятків військовозобов’язаних у рамках підготовки нової територіальної одиниці для захисту Чернігівщини – 21 батальйону ТРО. Детальніше про те, що відбувалося на полігоні, розповість провідний спеціаліст відділення комплектування райвійськкомату Микола Білець.

– Мене відправили у якості супроводжуючого, – каже Микола Білець, – але збори на полігоні я проходив разом з усіма, навіть довідку на роботу видали як решті – за підписом і печаткою обласного воєнкома. Але якщо серйозно – то ми справді потрапили на навчання, і не злукавлю, якщо скажу: мало, хочу ще! І решта хлопців, я впевнений, мене підтримають.

Перше враження – армія як армія: розмістили в казармах, ліжок не вистачає, каремати та спальники з дому брали не всі… Але ліжка швиденько донесли, а спальники надали в забезпеченні, тож, не зважаючи на пізній приїзд, вже увечері усі були «укомплектовані».

А ранок зовсім здивував: годували просто від пуза! Ніяких переварених консервів: суп із двома шматками м’яса, свіжі салати, ціла «шайба» масла та ще сир твердий з батоном. Ледь усе з’їдали! Єдине, чого не вистачало, то це чаю. Треба було брати власний чайник (жартує).

На полігоні усі наші інструктори – кіборги з Донецького аеропорту, від згадки про яких у бойовиків і досі все холоне.

Підготовка: теорія і практика. Вогнева – автомат, пістолет, гранатомет. Настрілялися! А гранатометники мали додатково по три постріли з РПГ-7. Усе докладно розповіли хлопці-інструктори, на честь кожного з яких можна називати не те що вулиці, а цілі міста. І не просто розповідали, а буквально «розжовували», наводячи безліч прикладів. Ті ж самі мобільні телефони: скільки шкоди завдали, але військовослужбовці і далі теревенять, видаючи свої позиції та інші «військові таємниці».

Наші хлопці ловили кожне слово інструктора, кожен його рух, розуміючи, що це навчання мистецтву вижити за будь-яких обставин та ще й виконати бойове завдання. І це, здається, основна цінність цих зборів, через які, я вважаю, повинні пройти усі справжні чоловіки.

Після полігону – їдальня. Перед відбоєм є можливість прийняти гарячий душ. А завтра – знову полігон, знову кіборги та нові знання, а їх, як кажуть, за плечима не носити. І знову практика.

Тому повторюся – хочу ще. І вже не на три дні, а хоча б на пару місяців.