В зв’язку з відкриттям АТБ виник цілий ряд питань.

 

 

 

Кому дякувати?

Звісно ж, Василю Кондакову, котрий домовився і здав мережі АТБ в оренду власний магазин. На жаль, Василь Віталійович категорично відмовився щось розповідати на камеру. Чому? Каже, що головне – це справи. Розумію його, певні персонажі в Мені дуже постаралися для того, щоб кожного, хто розповідає про свої справи на благо громади, сприймали як популіста й демагога. Отже, зробив добру справу для людей, і все, ніякого піару власного вчинку. Мало того, ще й всі політичні сили попрохав, щоб не приходили піаритися на відкритті супермаркету. Що далі? Заплановано будівництво і відкриття в Мені Храму. Тобто, все для людей, для їх блага.

Проблеми інформаційної політики

Викривлення інформаційної політики, зловживання в її царині призводять до того, що народ вважає своїми благодійниками не тих, хто приносить суспільству реальну користь, а навпаки, персонажів шкідливих і навіть злочинних. Тобто, мова йде про інформаційне шахрайство.

Що робити? Розвивати суспільно-політичну культуру – в освічених спільнотах популісти й демагоги шансів не мають. Варто зауважити, що це проблема кожного. Хочеш покращення свого життя? Якщо так, то потурбуйся щоб твій мозок виявився здатним захистити твої вуха від навішування на них локшини.

АТБ – це гарно чи погано для Мени?

Справа ж не в магазинах, їх має бути багато і різних, від дорогих вишуканих до доступних найширшому загалу. Головне інше – у людей має бути цілком достатньо коштів для придбання всього потрібного (субсидії, пенсії та виплати по безробіттю за рахунок зовнішніх кредитів до надійних не відносяться). А де вони можуть взятися? Тільки з розвитку науки та основаного на її досягненнях сучасного виробництва, в першу чергу інтелектуальної продукції.

На останніх виборах до Менської ОТГ стояв вибір не між Мисником і Примаковим, стояв вибір між індустріальним парком і альтанками з лавочками, фейєрверками та корупцією, між розвитком та деградацією. Наша громада вибрала деградацію.

Як виживати в цих умовах, я не знаю, адекватна молодь і далі тікатиме за кордон, злочинність і зубожіння зростатимуть, бабусі радітимуть новій лавочці, все більше людей ритиметься в контейнерах для сміття в пошуках залишків їжі…

Такий сучасний світ – в ньому бездумність та примітивна праця на зразок домашнього вирощування картоплі нікому не потрібна. Щодо ж спільнот нездатних забезпечити свій інтелектуальний та технологічний рівень на достатній за світовими вимірами висоті, то вони приречені на самоліквідацію. Але хіба це важливо для людей, котрі живуть одним днем?

Прошу до перегляду:

 

Напишіть відгук