В обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм відбулася знакова подія. Чергові п’ятнадцять автомобілів «Geely» знайшли своїх власників, пише Хвиля Десни.

Ключі від новеньких авто вручив ветеранам Великої Вітчизняної війни, ліквідаторам аварії на Чорнобильській атомній електростанції та інвалідам з дитинства голова Чернігівської обласної державної адміністрації Володимир Хоменко.

Цьогорічний захід було присвячено 70-річчю визволення Чернігівської області від німецько-фашистських загарбників.

Звертаючись до присутніх, керівник області зазначив, що турбота про літніх людей, інвалідів і ветеранів є важливою складовою політики соціально орієнтованої держави.

— У нових соціальних ініціативах Президента України Віктора Януковича серед основних завдань влади є посилення уваги й суттєве поліпшення соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці, учасників бойових дій, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС та людей з особливими потребами. Адже турбота про літніх громадян, інвалідів і ветеранів є важливою складовою політики соціально орієнтованої держави. Нині ми вручаємо ключі від п’ятнадцяти автомобілів, але робота в цьому напрямі продовжуватиметься й надалі, і ми поступово вирішуватимемо це питання для інших людей. І це стосується не лише автомобілів, а й багатьох інших аспектів поліпшення умов життя, — говорить Володимир Хоменко.

Серед присутніх на урочистому заході було сім ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій. Напередодні 70-річчя визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників керівник області висловив їм велику вдячність за незабутній подвиг.

Радіє довгоочікуваному подарунку інвалід війни І групи Володимир Чалий із села Мільки Прилуцького району. Чоловікові вісімдесят вісім років, але він і нині добре пам’ятає страшні часи воєнного лихоліття.

— У мене хворі ноги, тож часто доводиться бувати в лікарні. Важко без своєї машини, тому радий такому подарункові. Щоправда, тепер уже сам за кермо не сяду. Мене возитиме наш родич. Добре, як є своя автівка, бо нам же до лікарні далеко, та й навіть підстригти в селі нікому. Треба їхати аж у Прилуки, — говорить Володимир Андрійович.
— До зупинки аж два кілометри! Батько вже сам не дійде, — каже донька Надія Володимирівна. — Поки що авто водитиме наш родич, а там і я здам на права. Ми довго чекали на цю машину, вона нам дуже потрібна. А взагалі, наш дідусь — дуже скромна людина. Вже давно можна було стати на чергу, але він весь час казав: «Та нехай колись. Може, люди без ніг прийшли з війни і їм дужче треба, ніж мені. А я ще й так ходжу». Та роки беруть своє, без власного транспорту стареньким людям дуже важко. І ми щиро вдячні державі за такий дарунок.

Дочекалася омріяного авто й Надія Безкровна з Комарівки Борзнянського району. Надія Іванівна (інвалід із дитинства) на власний транспорт чекала довгих двадцять років. Жінка не приховує радості й зізнається, що вже й не сподівалася на машину. Для родини Безкровних ця подія стала справжнім святом.

— На черзі я з 1993 року. Думала, що вже й не дочекаюся своєї мрії. А тут такий сюрприз. Тож у нас із дітьми сьогодні свято. Трохи запізно дали машину, але думаю, що я зможу її осилити. В разі чого — допоможуть діти. У мене є права, тож сама їздитиму рибалити, в гості до своїх рідних. Найближчим часом планую погостювати у родичів із Борзни, поїхати до сестри в Сосницю, до свекрів у Чемер. У мене ще й брат в Ужгороді є, але туди, певно, не доберуся своїм ходом, бо далеко, — усміхається пані Надія, — У наш час без машини дуже важко, а тим паче — хворій людині. Тож я щаслива й дуже вдячна за такий подарунок нашій державі.