7 березня в селі Волосківці Менського району двоє перерізали горло 43-річному чернігівському таксисту Григорію Деркачу.

Чоловік боровся з бандитами, рукою схопився за ніж. Порізав собі руку. Вискочив з машини. Добіг до найближчого будинку і постукав у хвіртку 73-річної Софії Москаленко. Незважаючи на пізній час, 11 вечора, пенсіонерка відкрила. Таксист говорити не міг, підборіддя притискав до шиї. Одяг до пояса був просякнутий кров’ю. Софія Москаленко впустила його, Деркач впав. Пальцем написав кров’ю на підлозі: таксист, номер і марку машини, Новий Білоус. Софія Іларіонівна викликала «швидку» і міліцію. В міліції ще перепитали, чи не жартує бабуся, що до неї зайшов таксист з перерізаним горлом. Коли Григорія вели в «швидку», він зупинився і щось шукав під лавкою. Він же вказав напрямок, в якому поїхали на його машині нападники – сусідні села Степанівка та Дягова.

9 березня на хуторі Гай (Менський район) «ДЕО Ланос» потерпілого виявила 55-річна Галина Чикилевська, мешканка села Степанівка. Машина стояла на березі річки, закрита. Подзвонила в міліцію. На протилежному березі річки Дягова міліціонери знайшли два мобільних телефони Григорія Деркача

Григорій майже місяць пролежав у лікарні (2,5 тижні в реанімації) і знову лягає на реабілітацію. Практично не розмовляє, слова розібрати важко, тому поспілкувалися з рідним братом, 47-річним Олегом Деркачем.

– У той вечір Григорій дійсно возив пасажирів у Корюківку. Повертаючись, підібрав на виїзді з Мени двох. Один сів поруч, інший на задньому сидінні. Попросили підвезти до друга в Волосківці. Коли приїхали в село, його різонули по шиї. Той, що сидів поруч, схопив брата за руки. І все це мовчки. Гриша пручався, намагаючись врятуватися, схопив лезо ножа так, що на лівій руці аж сухожилля перерізало. Вирвав ніж у нападника, вискочив з машини і побіг. Вони за ним. Але потім чомусь повернулися. Забрали машину і поїхали.

Лікарі сказали, що ніж пройшов у п’яти міліметрах від сонної артерії. Довжина різаної рани 25 сантиметрів. На лівій руці перерізані сухожилля. Коли Гришу привезли до Менської лікарні, тиск був на нулі. Він втратив майже всю кров. Добре, з обласної лікарні надіслали реанімобіль і його відразу повезли. По дорозі вливали кров. Він дивом вижив. Після операції у нього стояла трахеостома (спеціальна трубочка), тому що не міг самостійно дихати та і їсти теж.

Весь цей час в лікарні постійно то дружина, то я були поруч. Адже люди, які вбивали, сподівалися, що він не виживе. Менська міліція провела величезну роботу. Поки Гриша лежав у лікарні, на впізнання йому привозили близько 300 фотографій. На них він і впізнав тих двох. А в п’ятницю, четвертого квітня, ми поїхали на впізнання до Менського райвідділу. Брат не те що на 100 – на 200 відсотків впевнений, що ці люди напали на нього.

– І хто ж підозрювані?

– Різав 28-річний Юрій Кравченко, учитель фізики в школі села Дягова Менського району. Живе в Мені. Руки тримав 26-річний Юрій Наумчик. Їздить по заробітках, будівельник. Теж житель Мени.

– Олег Володимирович, мобільні телефони були викинуті, машина залишена. Що нападники взяли?

– Навігатор, гаманець, в якому було близько 600 гривень, ключі від автомобіля.

– У випадку з таксистом Олександром Олексієнко його вбивці навіть машину від крові вимили.

– Гришину не відмиєш. У салоні стільки крові, так впиталась, що без хімії її не прибрати.

Слідчий і прокурор звернулися в Менський суд, щоб підозрюваних взяли під варту на два місяці у СІЗО. Поїхали й ми з братом, і адвокат. Хотіли потрапити на засідання. Бабуся Кравченко підійшла до брата: «Ти ж живий залишився. Тобі пенсія буде. А він сирота». Що можна було відповісти? Брат втратив здоров’я, не розмовляє. Лікарі кажуть, що рука не відновиться, потрібно ще пластику. Але грошей на операцію немає. На лікування вже пішло близько десяти тисяч гривень, а скільки ще потрібно на реабілітацію. Він був годувальником сім’ї. Доньці 9 років, синові-15. Дружина без роботи. Вдень крутився як міг. Ввечері ще таксував, щоб утримувати сім’ю. Зараз машина на майданчику райвідділу як речовий доказ. Психологічний стан – ворогу не побажаєш. Проїжджали Волосківці, так його аж затрусило. Сльози на очах з’явилися: «За що? За що?»

Школа Кравченко написала характеристику, що він добрий, білий і пухнастий. 5 або 6 березня йому в лікарні руку зашивали. Начебто сиділи, пили. Він рукою зі склянкою вдарив об стінку. Так і порізав руку. Може білий і пухнастий вчитель таке робити? Те, що у нього була поранена рука, в якійсь мірі пояснює, як моєму братові вдалося вирвати ніж. Кравченко вів себе зухвало: «Це не я». І ось суддя Савченко приймає рішення відпустити їх під домашній арешт. Як же так? Людину вбивали – і домашній арешт.

Кримінальне провадження розпочато за статтею 289 ч.3 (Незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, вчинене групою). Карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років.

***

– Юрій Вадимович викладає у нас фізику і трудове навчання вже п’ятий рік, – розповідає 54-річна Тетяна Мухіна, директор школи села Дягова. – Спокійний, врівноважений. Ніколи за ним агресії ми не помічали. Який він поза школою, не знаю. Сирота, виховувала бабуся, – продовжує Тетяна Володимирівна. – З 10 березня він на лікарняному, проблеми з рукою. Він лікувався в нашій райлікарні. Цей лікарняний зданий. Тепер доліковується в Корюківській районній. Жодних документів щодо відсторонення його від роботи до нас не надходило. Сподіваємося, що це не він. Ну, не віриться, і все.

Звернулася до судді Олександра Савченко:

– Чоловік, якого мало не вбили, упізнав нападників. Чому ви їх відпустили під домашній арешт, а не відправили в СІЗО?

– Всі підстави я виклав у визначенні.

В обласній прокуратурі повідомили, що прокурор буде оскаржувати ухвалу Менського райсуду.

Валентина Стерська, “Весть” №15 (587) від 10 квітня 2014