Правду кажучи, за професійною лікарською допомогою ми, здебільшого, звертаємося тоді, коли вже біль терпіти несила і відступати нікуди. Такі ми вже є – боїмося скальпеля хірурга,  нам тривожно і неприємно бачити крапельницю чи шприц, хай навіть у теплих руках умілої і симпатичної медсестрички.

Чому таке відбувається? Страх перед болем – поняття природне, а ще додають масла у вогонь тривожні повідомлення засобів масової інформації: не те вкололи, проявили халатність і безвідповідальність. Інколи через помилки людей у білих халатах обриваються невинні життя.

А якщо виникла негайна, термінова необхідність довіритися скальпелю у руках професіонала? Тут вагатися не доводиться. Життя дорожче за будь-які сумніви.

Сталося так, що молодому чоловіку з Мени ножем ударила в грудну клітку його співмешканка. Сімейна сварка відбувалася під дією алкоголю. І треба ж таке: ніж улучив прямо у серце потерпілого. До лікарні чоловіка доставили у тяжкому і майже безнадійному стані. Рятувати його взявся завідувач хірургічного відділення центральної райлікарні Федір Надточій. Він прооперував хворого, зашив рану на серці. Як сказав головний лікар району Петро Хомрач, подібні операції бувають у нашій медичній практиці один раз на 20 років.

Про Федора Михайловича, людину великого професіоналізму, чистої душі, варто розповісти окремо, що і буде зроблено найближчим часом.

Пам’ятаймо: хворобу завжди легше попередити, ніж її лікувати. Тому профілактика ще нікому і ніколи не завадила. Тоді і лікарям клопоту з нами менше, і нам краще.