Жителька Волосківців пенсіонерка Віра Бенько той злощасний день запам’ятає надовго. Замало дочку Тетяну не втратила, якби сусід не врятував. А причиною жаху став колодязь, воду з якого беруть уже кілька десятиліть.

Кошмар серед білого дня

Віру Іларіонівну дочки не забувають, дарма що одна в Києві, а інша в Чернігові живуть. Приїжджають разом із зятями, допомагають.

Тоді якраз Таня була у Волосківцях – прибрати після зими треба і в хаті, і на обійсті. Хоч, до слова, двір і так у Беньків акуратний. А колодязь, що якраз на межі з вулицею, обгороджений, з дашком, ще й із заскленими рамами та дверцятами. Скло однієї з шибок тріснуло і частково висипалось – ось Таня і зайшла в загорожу, щоб скляння визбирати…

Аж раптом під її ногами земля просто запалась. Провалилася жінка ледь не по шию, сама вилізти з ями не могла. Добре, що сусід почув крики про допомогу.

Загадки природи

Цей звичайний кільцевий колодязь будувався ще 1962 року на чотири двори. З часом у сусідів потреба користуватися ним відпала, а Віра Іларіонівна і сьогодні п’є воду з нього. Є в неї у дворі і свердловина, на «Юлину тисячу» побудована, але тої рідини, що тече з труб, пити страшно: як постоїть, то такий шар рудого осаду у відрі – не відмиєш.

За півсотні літ колодязь і ремонтували, і чистили, і ніколи не помічали, що десь ґрунт рушиться. Що сталося нині, достеменно пояснити поки що ніхто не може.

Вода чиста, як сльоза, а поряд з бетонними кільцями у землі отвір з рваними краями – місце, де провалилася дочка Віри Іларіонівни. Видно, що пустота під землею, прикрита «кірочкою» ґрунту. Із зовнішнього боку загорожі колодязя також дві невеличкі в діаметрі, але глибокі «нори», куди вільно опускається кількаметрова палка. Причому, коли її витягти, немає слідів води чи грязюки. Електроопора поблизу колодязя стоїть ніби й рівно, але з одного боку її дроти натягнуті, як струна, а з іншого помітно провисають. Тобто, зовні великої руйнації нема, процес відбувається під землею.

– Хтозна, куди йде оце провалля, – бідкається Віра Іларіонівна, – може, і до мене під хату, недалеко ж.

Трохи далі по цій же вулиці – сільська церква, якій уже понад двісті років. Так от у її дворі, на заасфальтованій широкій стежці – латка землі сантиметрів 60 у діаметрі. Як пояснив сусід Віри Бенько Анатолій Полосьмак, там теж кілька років тому провалився ґрунт. Засипали в ту дірку два вози піску.

Обіцяють допомогу

Ще до приїзду «Нашого слова» у Віри Іларіонівни побували і представники райдержадміністрації, і РЕМу, і районної рятувальної служби. І, звичайно ж, сільський голова Олександр Любенко.

– Дослідити, що насправді відбувається коло того колодязя, які саме процеси там проходять, може Українська геологічна компанія, – повідомив завіду­вач сектору з питань цивільного захисту та охорони праці РДА Сергій Леп’явко. – Але щоб викликати її в наш район, треба немалі кошти, яких ні у сільському, ні у районному бюджетах немає.

Тож тепер надія у Віри Іларіонівни лише на сільського голову. Олександр Любенко запевнив:

– Допоможу, звичайно, хоча це й не просто. Землю, щоб ті ями засипати, і вантажити зараз нічим, і возить. Фермери, до яких звертатимуся, саме посівними роботами зайняті. Тож до Великодня не встигнемо, а після – обов’язково зробимо.
***
Коли стаття готувалася до друку, Віра Іларіонівна зателефонувала з радісною звісткою: Олександр Любенко слова дотримав, його клопотаннями дві машини ґрунту до злощасного колодязя привезли, провалля вже засипано ще й про запас землі залишилося – раптом знову десь просяде.