Марія Портная із сином Євгенієм та сусідкою Кристиною Маринченко біля снігових звірів.

«Там на невидимих доріжках сліди небачених звірів…» – так описав чарівну казку Олександр Пушкін. А на дитячий майданчик менської п’ятиповерхівки по вулиці Суворова, 3 небачені звірі завітали «особисто».

До редакції зателефонували і повідомили про цілий парк снігових скульптур, який з’явився на подвір’ї одного з менських багатоквартирних будинків. Зацікавившись, вирушаємо на місце.

Поряд із дитячим майданчиком, в оточенні різноманітних снігових фігур помічаю молоду жінку, чоловіка і хлопчика років чотирьох – п’яти. Підходжу, знайомимося.

Сім’я Портних проживає в одній із квартир цього будинку. Марія і Віктор – приватні підприємці, зараз, як вони кажуть, зробили собі невелику відпустку.

А навколо нас – снігові скульптури: веселий тигр, зубастий крокодил, черепашка, дельфін, заєць із цілою «бригадою» сніговиків, троянда.

– Машо, – звертаюся до співрозмовниці. – Хто придумав створити таке диво?

– Це все Женька, – Марія киває на сина, що з дуже серйозним виглядом заклопотано копирсається в снігу. – Після першого снігопаду вийшли прогулятися сім’єю на подвір’я і зліпили першого сніговика. Потім Євгеній: «А зробіть зайчика». І пішло, поїхало… Він у нас головний генератор ідей, а ми вже з чоловіком – «снігові будівельники».

Марія і Віктор вирізають фігурки маленькими лопаточками зі злежаного снігу ще й розфарбовують їх водяним розчином акварелі. Запрошують усіх завітати до казкового містечка, аби тільки не руйнували.

І хоча Марія Портная має вищу освіту, за фахом – спеціаліст із образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і викладач у молодших класах, мені здається – це не головне. Ще потрібно мати в душі незгаслу іскру творчості і любові до оточуючого світу. І тоді, на радість дітям і дорослим, з’явиться справжня чарівна казка.

Коментарі закриті.