– Я на роботу біжу, мені тут подобається все – і діти, і колектив, і батьки – каже завідувач міського дошкільного навчального закладу «Сонечко» Наталія Шевель. Цей дитячий садок є взірцевим не лише для нашого району, але й на рівні області.

Любов проти егоїзму

Є такий термін – «госпіталізм», з дуже цікавою історією. Колись, у післявоєнні часи, в госпіталях знаходилося багато дітей, які втратили своїх батьків. І ось в одному з них раптово діти повністю відмовились від їжі і помирали від виснаження. Одна санітарка просто обійняла дитину і маля ожило, попросило їсти.

Діти, перш за все, потребують турботи, нестача якої не може компенсуватися нічим іншим. І саме турботою про своїх вихованців живе колектив «Сонечка», що допомагає дитині гідно ввійти в суспільство.

Усі ми могли бачити таку картину в магазині, коли дитина верещить не своїм голосом і вимагає від батьків купити щось. Люблячі татка й мами купують – аби тільки чадо заспокоїлося. Дитячий егоїзм живиться батьківською турботою та бажанням дати дитині все, чого вони свого часу були позбавлені у дитинстві. Дитячий садок – це профілактика егоїзму та дитячої маніпуляції батьками. В садочку вихованці чергують та вчаться самостійності – розставляють посуд, застилають ліжечка, вдягаються. Для кожного віку – свій рівень відповідальності.

Свята – це теж робота

Розвиток вроджених талантів відбувається через різноманітні завдання, які орієнтовані на особисті якості дитини. Для когось це математика, а для когось – малювання.

Нещодавно вихованка «Сонечка» Аня Кушнеренко посіла почесне третє місце на обласному конкурсі колискової пісні. А у цьому цікавому турнірі брали участь не лише діти, але й вихователі, і батьки.

– Досягнення мети – головне кредо розвитку дитини, – каже Наталія Володимирівна. – Коли дитина виконує поставлене перед нею завдання, то отримує відчуття перемоги та впевненості в собі. Так, рухаючись від перемоги до перемоги, дитина загартовує психіку та набуває готовності до нових життєвих випробувань.

Свята – щось особливе у «Сонечку»! Адже це не лише один день, коли всі співають та декламують вірші. У заході головне – відчуття радісного очікування, яке несе в собі підготовка до свята. Діти вчать вірші, пісні, танці. Вихователі готують сценарій, який би розкривав національні традиції та піднімав духовні цінності у дітей.

Свято – це фінал усього тематичного матеріалу, який діти освоювали перед цим. Якщо, наприклад, це свято осені, то діти вже і наліпили овочів з пластиліну, і зробили осінню виставку, і сходили до міського парку за листочками, і порадували батьків аплікаціями.

Наталія Шевель наполегливо рекомендує батькам проводити сімейні свята, у яких діти були б активними учасниками: від виходу на природу всією родиною до дитячих уік-ендів вдома – з розвагами та солодощами. У дитсадку  плекають ідею створення «Клубу вихідного дня», коли діти разом із батьками та вихователями робили б спільні «вилазки» на природу.

Також є ідея «Клубу батьків» – щомісячна зустріч тат і мам, вихователів та психолога у невимушеній обстановці на базі садочка. Обговорити цікаву тему, вислухати різні точки зору та зробити свій висновок – головна мета створення цього клубу. Батьки з нетерпінням чекають його відкриття.

«Зорепад» – фестиваль творчості дітей дошкільного віку – започаткувало саме «Сонечко». До його ініціативи долучились інші садки району, і маємо результат – усі бажаючі не поміщаються в малій залі районного Будинку культури. Наступний «Зорепад» проходитиме уже у великій залі.

Будні «Сонечка»

У садочку успішно функціонує група «Світлячок» для дітей з вадами зору. Результатом її діяльності є стовідсоткове відновлення зору у деяких дітей. Нещодавно було придбано декілька спеціальних приладів для корекції зору. Цікавим є той факт, що спочатку батьки не хотіли віддавати дітей у групу, боячись людської думки, що «дитя якесь не таке». Але через деякий час за «Світлячком» закріпилась репутація «елітної» групи, в яку не так легко потрапити.

Дуже задоволена Наталія Шевель колективом, з яким працює. Завзяті, творчі, оптимістичні працівники зробили «Сонечко» таким, яким ми його знаємо. Наталія Малашта – праля, але скільки вона всього нашила! Кожна група в садочку має в себе її роботи. Талановито, зі смаком – всі просто у захваті.

Микола Маняко має золоті руки: він і слюсар, і електрик, і столяр. Одного разу всю ніч просидів над художнім оформленням коридору дошкільного закладу. Зараз усі бажаючі можуть побачити цю красу.

Стикається «Сонечко» і з труднощами. Найбільше дошкуляє недостатність фінансування. На тлі економічної кризи міська рада допомагає вижити «Сонечку» як може. Перебування дитини в садку коштує вісім гривень на день: половину платять батьки, половину – міськрада. А ще ж зарплатня персоналу, електроенергія, опалення…

Допомагають іноді спонсори. Але мало хто дає – самі в кризі. Три роки тому звернулись до керівництва «Менського сиру» –  дали дві банки фарби. Перед виборами партії давали по 50, по 100 гривень, одного разу подарували водонагрівач.

– Сидіти і нічого не робити – розвалимось, – зітхає Наталія Володимирівна. – Просити не зовсім зручно, але необхідно. Якщо головне фінансування – це міськрада, то головні спонсори – батьки. Батьківські комітети збирають по 30 гривень в квартал на іграшки та посібники, щоосені батьки приносять овочі – картоплю, моркву, буряк, капусту, цибулю. Щороку допомагають у поточному ремонті приміщень садочка. Так спільними зусиллями долаються всі труднощі.

Коли в області проводяться курси підвищення кваліфікації педагогів, учасників привозять до «Сонечка»,  щоб колектив садочка ділився досвідом. Гості приїжджають часто і завжди у захваті. В «Сонечку» постійно можна побачити прогрес педагогічної думки, нові ідеї, та, найголовніше, невичерпну любов до дітей.

Фото Валерія Тихонова.

 

Коментарі закриті.