У сім’ї Станіслава Прищепи кожен метр житла слугує своїм хазяїнамДім-красень, у якому мешкають Станіслав Павлович, Галина Степанівна з дочкою Вікторією і онучкою Аріанною, помітно вирізняється серед інших забудов Піщанівки, що в Мені.

Яблучко від яблуні…

Галина і Станіслав Прищепи до одруження зростали у роботящих родинах. Батько Станіслава усе життя шоферував, то й син гідно наслідував татка. У Галини мама була чи не найкраща рукодільниця на все село Пам’ять Леніна.

– Я ніколи не бачила, щоб ненька похапцем виконувала якусь роботу, – пригадує Галина Степанівна. – Як прибирає в хаті, то щоб ні пилинки не було, як миє посуд, то щоб був, як дзеркало, і на городі був ідеальний порядок. Ото і я вчилася у неї усьому.

Після одруження Прищепи три роки жили разом із Славиковими батьками. Згодом на сімейній раді вирішено було для молодих побудувати дім.

– Ось беріть частину нашого городу і зводьте собі житло, – мовив Галинин свекор, – будемо допомагати одне одному.

Дім виріс швидко. Допомагали батьки і Станіслава, і Галини та й молоді, звісна річ, не сиділи, склавши руки.

Галина Степанівна оздоблювала своє помешкання, прикрашала його, заквітчала. Щороку фарбувала щось, словом, не дім стояв, а картинка.

Життя котилося, як та торба з високого горба. Галина вчителювала, росли дві доньки, Станіслав шоферував. Вікна їхнього ошатного дому посміхалися до сонця і людей.

По-європейськи

Таку вже вдачу має Галина Степанівна непосидючу – щось фантазує, придумує, втілює. У роботі вчителя початкових класів це дуже їй допомагає. Уроки у неї неординарні, дуже цікаві. Має почесне звання відмінника народної освіти, вже 45 років продовжує сіяти добре, розумне і вічне серед маленьких школяриків.

Галина Степанівна розробила власний стратегічний план реконструкції свого житла. Утеплені стіни вбралися у сайдинг, підлога в кімнатах вкрилася ламінатом. Нові вікна, двері, електропроводку замінили, дім став освітлюватися сучасними світильниками, бра, люстрами.

Позбулася деяких старих меблів. Облаштувала кімнату для онучки Аріанни – з комп’ютером, зручними кріслами, ліжечком.

Далі – більше. Дах зняли, а замість нього вивершили ще один поверх. Нині там три кімнати відпочинку на весняно-літній сезон. Умебльовані всі, столичні дизайнери, які працювали у Прищеп, вгодили господарям – зручно, практично, красиво.

У дворі обладнали куточок відпочинку. Під густим виноградом розмістилися альтанка, стіл зі зручними стільцями, гамак-качалка. Для онуки встановили басейн.

Сарай теж оновили. Навіть два льохи зазнали удосконалення – у так званій «шиї» облаштували кімнату відпочинку з широким ліжком, телевізором, шафами для одягу і книг.

Кілька років тому, ще до оновлення будинку, до Дня міста проводився міськрадою конкурс на кращу садибу. Оселя Прищеп отримала тоді звання двора зразкового порядку.

Галина Степанівна – велика квітникарка. Вазони і горщики з живим дивом прикрашають оселю, а двір наповнений ароматом троянд, гладіолусів. Під парканом килимом розіслалися петунії, котрі милуватимуть зір і господарям, і перехожим аж до настання зими.

Галина Степанівна і Станіслав Павлович знову планують, аби їх обійс­тя стало ще кращим. Хочуть у дворі зняти старий асфальт і покласти тротуарну плитку.

– А чи довго вона прослужить, – сумнівається господар, – тут болотиста місцевість, земля «грає». Треба в інтернет заглянути, може, винайшли якесь інше покриття для дворів.

Коментарі закриті.