Переступаємо поріг колишнього шкільного класу – і опиняємося у старовинній сільській хаті. Дерев’яне ліжко, колиска з лялькою-мотанкою, прядка, жердка з плахтами, сорочками, корсетками, личаки і хустки, вишиті рушники. Біля іншої стіни – стіл, мисники з макітрами, горщиками та поливняками, лавки, жорна та багато-багато інших речей, котрими десятки, а то й сотні років тому користувалися наші пращури.

Ідею створення своєрідного музею народного українського побуту давно виношувала вчителька української мови Ірина Гетьман.

– Українська хата, її неповторний дух, аура – молоді люди практично не мають уявлення про це, – каже Ірина Федорівна. – Шкода. Бо коріння нашого роду, його звичаї та традиції забувати не можна. Без цього ми перестанемо бути нацією

Ірина Гетьман не один рік завзято й наполегливо збирала старовинні речі: просила у знайомих, сусідів, співробітників, батьків своїх учнів. Ба, навіть вирушала у такі собі експедиції по селах району. І була шалено рада, коли поверталася з черговим експонатом – старовинним рушником, макітрою чи навіть ложкою.
Минулого тижня відбулося урочисте відкриття «Світлиці». У гості завітали учасниці міського жіночого клубу «Енергія», заступник міського голови Юрій Стальниченко, колишній викладач історії, краєзнавець Микола Дорошенко, педагоги й учні школи.

Своєрідну екскурсію провели учасниці шкільної літературної студії «Муза». Від них ми почули багато цікавинок: що мисник в українській хаті завжди розміщувався справа від дверей, а селяни мали свої секрети вибору посуду; що хліб завжди вчиняли у четвер, а пекли у п’ятницю, різав його батько, а окраєць давав дівчатам (щоб хлопці любили); на столі не можна було класти ножа, сірники, ключі, не можна було й гупати по ньому кулаком.

Розповіли дівчатка також про різноманіття вишиваних весільних та побутових рушників (утирач, стирок, покутник та ін.). Усі речі в українському сільському побуті створювалися вручну з дерева, глини, льону та каменю.

Під час відкриття «Світлиці» звучали народні пісні, «Червона рута», записи на старих платівках, які присутні прослухали на старовинному патефоні, виготовленому у дев’ятнадцятому столітті! Подарувала його музею завуч школи Людмила Погребна. Уперше запускаючи його, навіть розгубилася:

– Спершу подумала, що електроенергію відключили, а потім дійшло – то ручку треба покрутити, – сміється Людмила Іванівна. – Отакі ми далекі стали від колишніх реалій. Без електрики – ніяк, а наші ж предки якось жили.

Під час відкриття «Світлиці» Ірина Федорівна від душі подякувала усім людям, котрі доклали зусиль для створення цього

унікального шкільного міні-музею. Зокрема, спонсорам Володимиру Литвиненку, Олександру Нестеренку, Володимиру Дорошенку, власникам магазину «Слов’янські шпалери», керівництву ТОВ «Нептун» та ПАТ «Мена Пак», народному депутату України Олегу Ляшку та сину міського голови Олегу Фесюну.