Як "Лісапетний батальйон" рятував менян від депресії

Окрасою недавнього Троїцького ярмарку, безперечно, був виступ улюбленців публіки – колоритного жіночого гурту «Лісапетний батальйон», – пише Ольга Чернякова.

Зведений наймирніший «загін спеціального призначення», як називає свій самобутній колектив Наталя Фаліон, дислокувався минулої неділі у центрі Мени, на імпровізованій сцені. Концерт став справжнісінькою сміхотерапією.

Село – у серцях і в душах

«Ми – люди сільські: живемо, як співаємо. Корови, кури, свині, городи, – каже в одному з інтерв’ю керівник і солістка гурту Наталя Фаліон, «гонорова і файна баба», що не цурається одвічної селянської роботи. – Саме в селі народилися наші найкращі пісні про справжніх українці, які вміють і працювати, і співати, й танцювати».

За словами пані Наталі, яку ніяким бубликом не виманиш до столиці чи іншого великого міста, село назавжди «прописалося й розквітло» в душах і серцях як головної, так і рядових «лісапетниць».

Харизматичні «Секс-бомби» не приховують, що будь-куди можна виїхати, а ось любов до села і «власне село» з єства не витравити.

«Бабоньки-голубоньки» – справжні зірки з народу, із самодіяльності звичайнісінького сільського клубу.

«Лісапетний батальйон» – єдиний український гурт, який виступає в народно-гумористичному стилі, не боячись видатися кумедними чи смішними.

«На світ потрібно дивитися веселими очима» – ось кредо життєрадісних «ягідок в соку».

Долею судилося, що пані Наталя, мати трьох дітей і бабуся шести онуків, забавляє людей, і робить це з великим задоволенням. До слова, два сини і донька також співають і працюють у шоу-бізнесі. Старший, Сергій, до речі, – автор понад 100 пісень ( і зокрема, хіта «Сама файна»).

Як зізнаються в одній із пісень, всі самодіяльні співачки «виросли в селі й не знають, де Багами», «як виглядають – так і співають».

Чоловіки, діти, домашнє господарство щоденно потребують уваги, турботи і невтомних жіночих рук. Як не дивно, ніхто й ніщо цим «просто королевам» не заважає співати. Навпаки, вся ота худобина-городина перемандрує в мелодії, розбавлені жартами «з перчинкою»:«Коза гасає по ріллі», «Везу з поля буряки», «А в селі», «Я вилізла на черешню», «Сільський туризм»… Всі мелодії – «живий звук без ГМО» , як зазначають на альбомах гурту.

«Ми звичайні сільські молодиці, далеко не ідеальні, тембрально, може, й не так підібрані чи голоси якісь не такі, – читаю в інтерв’ю Наталії Фаліон. – Я ніколи не вважала, що у мене гарні голосові дані. Але ми – сім’я, велика українська родина. Ми зайняли свою, особливу нішу в пісенному шоу-бізнесі. У нас є харизма, безпосередність, щось близьке для кожного – і старого, і малого».

За роки і десятиліття «кльові жіночки» і їх «велика баба» переспівали сотні пісень. Зворушливий «Жасминовий рай» Наталя присвятила батькам. Виконує пісню рідко – дуже вже болить душа. «Мелодія дитинства» – лірична пісня про юність, про любов до рідної землі. Співають і на слова Тараса Шевченка – «Туман долиною», «У перетику ходила». А ось тріумфаторами телепроекту «Україна має талант» гурт зробив «Лісапет».

На полігон слави заїхали з допомогою… чернігівців

Пісня «Лісапет», без якої «фартові богині»нині не виступають, була написана Наталією Фаліон значно раніше (вперше прозвучала ще 2006 року в передачі «Мелодія двох сердець»). Та фурору на сцені тоді не зробила.

Ця жартівлива мелодія «вибухнула» в інтернеті і стала мегалітом завдяки чернігівцям – народному аматорському фольклорному ансамблю «Чиста криниця» із села Орликівка Семенівського району.

Якось їдучи в рейсовому автобусі, «чернігівські бабусі»завзято її співали. Та так вже колоритно, що імпровізований концерт один із пасажирів записав на відео і «викинув у світову павутину». За добу-другу десятки тисяч користувачів визнали пісню класною.

«Лісапет» весело покотився з високого горба пощербленими українськими стежками-доріжками в народ, від села до села. Жіночий гурт «Забава» з Поділля несподівано загримів на всю Україну.

Аматорські колективи, до честі, не пересварилися, а навіть разом заспівали пісню в програмі «Говорить Україна».

Саме велосипед зробив «лісапетниць» мільйонерками (правда, досі обіцяний телевізійниками мільйон гривень за перемогу в шоу гурт не одержав). Як і збиралися, на частину «наспіваних» коштів допомогли збудувати церкву у П’ятничанах, рідному селі Наталі.

Шанувальники будь-якого віку сприймають мелодію на «ура» (в інтернеті її зацінило понад два мільйони користувачів). Нехитрий текст, бадьора музика і колоритні співачки – цей тріумвірат, як ліки від поганого настрою і джерело позитиву. Вибухова енергія співачок ніби вибиває землю з-під ніг публіки – всі підспівують і підтанцьовують, вмить забуваючи про прикрощі й негаразди.

Піаніно почало «доїтися»

Головна «лісапетниця» країни до того, як пізнала славу, шалену популярність і народну любов, була «звичайною жінкою», дружиною військового (Валерій Олександрович – «справжній полковник») і 15 років (до розпаду колишнього Союзу) прожила в Латвії.

Повернулася до рідного села. Навчилася і хліб пекти, і за свинями дивитися, і корову доїти («такій моцній бабі не годилося тримати козу»). Мала півгектара буряків у колгоспі, малих дітей, а вечорами поспішала на репетиції. Бо ж співала і грала на баяні «Оріон», як каже, «скільки й живе».

Ансамбль «Бабине літо» став відрадою. Коли їх запросили до столиці, в Палац культури «Україна», щоб не осоромитися з костюмами, пошили спідниці з матеріалу, яким оббивають… труни. Слава Богу, що колгосп дав трохи грошей.

Народилася «народна зірка» в селі П’ятничани на Хмельниччині. Перш ніж стати улюбленицею публіки, власницею студії звукозапису, добре потрудилася.

Наталя школяркою 8 років «відходила» до музичної школи, згодом (1979 року) закінчила Київський інститут культури (нині це -КУКіМ). У цьому вузі навчалися і її діти – Сергій, Віктор і Катерина.

Коли однолітки грали у футбол чи бавилися ляльками, вона їздила за чотири кілометри тричі на тиждень на заняття. У третьому класі музичної школи дівча якось отримало двійку з фортепіано, бо не мало на чому готуватися до уроків. Наталочка гірко плакала і соромилася знову йти на заняття.

«Батько взяв тоді корову за шнурок, повів її на базар продавати, – згадуватиме минулі літа Наталія Іванівна. – Купив мені фортепіано. Бабуся цілий день плакала, а всьо село з нього сміялося. Мужики його підколювали: «Ну шо, Іване, як там твоє піаніно? Вже доїться?»

Років з десять потому, коли я почала тамадувати і за один раз получала як за місяць на роботі, він на якомусь зборові стариків у селі підняв тост за те, щоб піаніно почало доїтися».

Дядько Наталі все життя працював завклубом у П’ятничанах (а клуб у селі – центр Всесвіту), а вона бігала туди співати. І не даремно – з роками на голову Наталі «звалилася велика слава і великі клопоти».

«Жінка-вогонь» ніколи не чекала манни небесної, бралася за діло власноруч. Тепер сама пише пісні, акомпанує, виступає солісткою і організовує концертні гастролі. Здала на водійські права – і полегшила собі роботу, купивши «іномарку».

Наталя Фаліон і сценічні костюми сама придумала. Обовязково – яскраво вишита сорочка, широка спідниця, щоб можна було покрутитися і ногу високо задерти. А ще – «станік», який прикриває «все те, що не дуже приємно бачити на собі», і хустина, вив’язана із шармом. Костюми справили враження на шанувальників.

Коли дуже втомлюється («бо літа вже позаду, а спереду – лише баян»), хоче все те «послати матом» і втекти. Але потім втома проходить, починає сумувати за сценою і розуміє, що без пісні й концертів, без своїх «бабів» жити вже не зможе.

Ріже дрова й гопака «Баба на баяні»

Заслужений артист України Микола Янченко присвятить Наталі Фаліон кілька чудових пісень. Серед них – близьку і керівникові, і співачкам – «Баба на баяні».

Мелодія символічна і народилася неспроста: понад 20 років Наталя дійсно акомпанувала на цьому музичному інструменті, виводячи у «великі люди» два самодіяльні колективи – «Бабине літо» із рідного села та «Забаву» із Скали-Подільської Борщівського району Тернопільської області (Наталя Іванівна у цьому селищі була директором музичної школи). Після перемоги в 2013 році у шоу «Україна має талант» обидва ансамблі об’єдналися в «Лісапетний батальйон». Гурт став поєднанням усіх позитивних якостей і співів.

Найфайніша королева, переконана, що на худих «гадюках сала нема», і пишається і своїм зростом у 185 сантиметрів, і 115 кілограмами ваги. Такі «круті габарити» не заважать їй витворяти чудеса на сцені: і «ногу підняти», і годину-другу «вишивати в танці».

Як і прогнозував Микола Янченко, з часом таки і в «Мілані всі почують бабу на баяні». Поки ж насолоджуються піснями українці у різних куточках країни.

До слова, Микола Янченко і Наталя Фаліон заспівають ще й «Кума-Зима», і кліп збентежить не одне кумівське серце, й «закалатає кохання».

«Коли прокидаюся, кажу собі: «Боже, Наталю! Ти – найкраща! Ти – найвеселіша, найрозумніша, найщасливіша! Гарний сьогодні буде день! Дивлюся у вікно, посміхаюся – і так воно і є. Люби людей – і ти все зможеш. Дивіться на світ усміхненими очима, і навіть найбільша біда не буде такою значною», – слухаю «комбата» і захоплююсь-зачаровуюсь.

Легендарній Ганьці вже не посміхається сонце

Кругленька, невисокого зросту жіночка в окулярах на ім’я Ганька завше відчайдушно тішила публіку. Їхала на море в «хутряному купальнику», демонструвала мереживні шовкові панталони (вони стануть елементом еротики), вертілася на одній нозі, «сексуально махала стегнами»…

Яких тільки викрутасів не виробляла на сцені ця «секс-символ», а за кулісами і перед виступом пила ліки – мала хворе серце. За тиждень до смерті Оксана Омелянівна Косіньська (так насправді звали співачку) теж дарувала людям хвилини радості, тамуючи біль.

Передусім, при зустрічі я теж запитаю в керівника гурту про цю улюбленицю народу.

– Осиротіли ми. Ганька була моєю другою половиною, соратницею, душею «Лісапетного батальйону», – зболено скаже Наталія Іванівна. – Вже рік, як відійшла наша подруга в кращий світ, але ми відчуваємо, що вона десь тут із нами.

Додам, що кожна учасниця гурту – харизматична і позитивна особистість. Українські молодиці – гарні господині, які все вміють: і борщ зварити, і корову подоїти, і народ повеселити. Для них концерти подарунок долі, і файні жіночки не зловживають її милістю – працюють самовіддано.

Україна співала завжди

У часи печалі й радості, смути і, здавалося б, безнадії українці завше співали, переливаючи в мелодії свої найсокровенніші почуття. Наталя Фаліон теж впевнена, що доки такі веселі баби співають, Україну ніхто не поставить на коліна.

Секрет успіху й небувалої популярності колективу – ідея та суть їх пісень: вони прославляють працьовитий сільський люд, весело співаючи в морози і в спеку.

Статистика зафіксувала мільйонні перегляди виступів гурту. В інтернеті натраплю на ось такі роздуми-одкровення: «Наталія Фаліон – незвичайна, звичайна жінка. Вона, якщо у порівнянні з рослиною, є «кульбаба звичайна», загально розповсюджена рослина, яка добре плодиться всюди. Втім, кульбаба Наталі Фаліон особлива – «калібрована». Вона – яскрава і сонячна, велика і соковита, наповнена липким сміхом, який іде з глибини українського чорнозему. Та ще й на баяні! А ще, що найбільше типово-нетипове для української жіночки, вона уже більше не соромиться самої себе. Вона оспівує себе, ну і, звісно, нас».

«Метафан», круговерть, вихор, апофеоз талантів – так характеризують «секс-символів села, здатних поставити Європу догори ногами». Вони, безперечно, достойні найвищої похвали.

Портрет – у кожній хаті

За українським «фен-шуєм», як жартує «маманя-комбат» Наталя Фаліон, у кожній сільській хатині має висіти портрет – якщо не її, то «Лісапетного батальйону». Подекуди фотосесія триває довше за концерт.

«Сама файна богиня» не образила й жодного менянина: і до, і опісля виступу фотографувалася з дітьми, літніми шанувальниками і шанувальницями, з місцевими «мачами» і начальством, роздавала автографи.

Повага і любов до людей – стиль і кредо гурту. «Лісапетниці» готові «розцілувати всю Україну».

– Коли усіх вас бачу, то від щастя просто плачу, – освідчуватиметься в любові королева сцени.

Коментарі закриті.