У Лісках пожежа залишила двох братів на порожньому згарищі
«Якби вогонь не загорівся знову, можна було б хоч щось врятувати», – каже Володимир Сливко.

Вогонь ущент знищив хату Володимира Сливка. Пішло за димом усе. Молодий чоловік-сирота разом із братом-інвалідом, до того ж обпеченим, лишилися просто неба.

Хоч документи виніс

Це обійстя – перше на в’їзді до Лісок з боку Мени. Коли «Наше слово» побувало там минулого тижня, згарище продовжувало дотлівати й диміло. А загорілося 25 квітня.

– Ранком я устав, побалакав із сусідами, – розповідає Володимир. – Тоді ще брату Миші подзвонив, бо вже два дні його десь носило. Сказав, що скоро прийде. Пенсія є, то чого ж не гуляти? Він у нас хворий, у Халявині лікувався. А я пішов до тітчиного чоловіка помогти город садити. Тоді чуємо – щось стріляє. А то ж у моїй хаті дах горить! Сусіди пожежників викликали, а я у такому шоку був! Добре, що зміг документи винести та трохи одягу.

Під час пожежі брат Володимира був уже вдома, вискочив переляканий, обпечений. Його відвезли до лікарні у Мену, але він того ж дня звіди втік. З численними опіками якось прийшов до Лісок і знову завіявся по селу. Володимира прихистила тітка.

Гасили відрами

Але вночі біда повернулася: сусідчин син повідомив, що хата знову палає.

– Побіг я додому, давай удвох з Віталіком Фещенком гасити. Відер двісті з колодязя вилили. Удень, після того, як пожежники погасили вогонь, у хаті ще стеля лишалася, шафа була, ліжко – хоч якось можна було переночувати. Миша вернувся, за піччю спав. Довелося мені його з хати витягувати. Уранці у нього лице так опухло, що дивиться страшно було. Повезли його на Чернігів. Що робить мені з ним – не знаю. Він уже два рази до цього пожар учиняв, а тепер ось і хату спалив. Де жити?

За словами провідного інспектора райвідділу Державної служби з надзвичайних ситуацій Дмитра Кадикова, повідомлення про пожежу в Лісках наді­йшло 25 квітня о 13.40, пожежний автомобіль о 13.45 прибув на місце. Ймовірна причина загоряння – необережність під час паління.

До речі, злощасна пожежа ніяк не могла вщухнути протягом кількох днів. Тож у середу сільський голова Микола Лавський попросив, аби дозволили заправити й випустити автомобіль, котрий лишився від колишньої Лісківської ПСО. Машина там добротна, вміщує чотири тонни води. Приїздила двічі, тож нарешті загасила вогонь.

Люди поможуть

– Шкода хлопця, – каже сусідка Валентина Фещенко. – Він порядний, непитущий, хазяйновитий. Мати у них десять років тому померла, а батько – торік. Він лежав довго, то Вова його доглядав, мив, стриг. І город у Володі запораний, і консервація є. Хороший хлопець. Та невезучий. Дівчини путньої так і не зустрів. Та й роботи не має. Працював у Мені на «лозянці», а як вона закрилася – по людях помагає.

– От куди йому подітися? – підхоплює розмову односельчанка Людмила Гурбик. – У тітки ж не буде вічно жити, бо у неї своя сім’я. Може б, на хату йому якось помогти стягтися? По селу є хати, були б гроші. Ви напишіть, то люди поможуть. Ні ковдри, ні ложки, ні каструлі – нічого не лишилося у хлопця.

За словами секретаря сільради Олени Стародуб, односельці не лишилися осторонь. На сесії сільської ради вирішили, що депутати до 9 травня обійдуть кожен свою дільницю, звернуться по допомогу. Конкретну суму не встановлювали, дають люди хто скільки може. Колектив місцевої школи також зібрав 800 гривень. Помогти грошима обіцяла й колишня секретар сільради Наталія Прищепа, родичка погорільців.

А ще Володимир Сливко сподівається, що йому підуть на­зустріч та віддадуть майнові паї, котрі належали його покійним матері, дідусю та бабусі.

Коментарі закриті.