Менянку Людмилу Слободу приятельки називають таким собі Іваном Сусаніним, у переносному значенні. З будь-якого кінця лісу виведе, усі грибні та ягідні галявини знає, усі стежки. Справді, як на власному городі орієнтується.
– Я без лісу жити на можу, – каже жінка. – Років 25 тому захопилася «тихим полюванням». Ото коли щавель підросте, відкриваю черговий лісовий сезон. У цьому році аж 40 банок щавлю накатала. Он як засмагла, куди там морському сонечку! А потім починаються суниця, чорниця, малина, лисички. А після Спасу і грибний сезон відкривається. Аж до самого снігу в ліс їздимо. Торік закрили сезон аж 3 грудня.
Людмила Іванівна не випадково каже «їздимо», бо сама в ліс ніколи не вирушає, завжди дружною компанією. Збирають дари природи у Данилівському лісі, у Лютівці, Радвине.
– Ольга Пухальська, Світлана Сидоренко, Валя Чичкун, Надя Кожедуб, Ольга Мордашко, Рая Дорошенко, Галя Клюй, Наташа Федорченко – он яка у нас численна компанія «лісовиків», – каже. – З нами і хлопчик їздить Ярослав Войстрик. Він постійно коло мене крутиться. Інколи з-під носа гриба якого схопить – серджуся, але недовго. Це ж дитина, боїться далеко відходити, йому треба завжди мою курточку бачити чи голос чути.
Дружна когорта менських «лісовиків» не лише гриби та ягоди в лісі збирає. Тут й іменини святкують, й інші свята. Везуть із собою і захолод, і «шубу», і голубці, і котлети, і торти, і бутерброди. На лоні природи гуляється веселіше. І користь є від такого відпочинку: котлети поїли – кошики грибами чи ягодами наповнили.
І у радості, і в біді ця компанія завжди гуртом. Людмила Слобода тяжко захворіла минулого року, лягла до обласної лікарні. Лісові подруги склалися, допомогли грошима, підтримали. Підступна хвороба й досі тримає жінку, ось незабаром знову треба їхати на лікування.
– А чи не шкодять ваші лісові мандри здоров’ю, – цікавимося у Людмили Іванівни.
– Де-де, а у лісі всі болячки відступають. Таке цілюще повітря, пахощі! Важкувато, правда, та куди подінешся – ліс таки годує. Я колись майстром на пекарні працювала, тепер без роботи, а доньку ж треба довчити й у люди вивести. Сама хіба ото на Новий рік банку грибів відкрию, а добрим людям нехай смакує!
