«У Донецьк повертатися не хочу»
«Нічого, справляюся, – відповів Олександр Ніконов на питання, чи не важко жителю Донецька в селі. – У мене і селяни були в роду, тож все нормально».

Немало переселенців зі сходу України, вимушено полишивши домівки, зупиняють свій вибір на Менщині. Одні залишаються пожити з надією на повернення, деякі вирушають далі, а є й такі, що бажають тут залишитися назавжди.

Сім’я Ніконових, рятуючись від війни, перебралися до нашого району ще у червні минулого року.

– Спочатку зупинилися у Мені, жили у сестри дружини, – розповідає глава сімейства Олександр Сергійович. – Але ж сидіти на шиї у родичів не хотілося, стали підшукувати роботу і житло. Спочатку не виходило, а потім голова райдержадміністрації Олександр Мисник порадив звернутися до фермера Олексія Бутенка.

Олексій Іванович до проблеми переселенців поставився з розумінням. Не тільки робота для Олександра Ніконова знайшлася, а ще й будиночок для сім’ї. З газовим опаленням і водою.

– Платимо лише за комуналку, – хвалиться новоспечений дягівчанин. – Дякуючи Олексію Івановичу живемо тепер як люди.

Із місцевими жителями серйозних конфліктів не виникало, хоча спочатку і косилися трохи на незнайомця та ще й із «сепаратистських» земель. Дванадцятирічна донька ходить у місцеву школу, дружина їздить на роботу до Києва.

– У вас тут добре і люди гарні, – констатує Олександр Ніконов. – Для себе вирішив: навіть як і кінчиться війна на Донбасі – повертатися не буду. Залишуся тут.

Коментарі закриті.