Працівники Домницького виправного центру щомісяця проводять тренування. А ще цей дружний колектив гуртом займається спортом, їздить на екскурсії та відзначає свята.

Крок до волі

У штаті Домницького виправного центру №135 Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області усього 11 жінок, решта 66 – чоловіки. Це враховуючи офіцерів та вільнонай­маний персонал – бухгалтерів, еко­но­містів, соціальних працівників та інших.

– Ситуації різні виникають, – зауважує начальник сектору по роботі з особовим складом старший лейтенант внутрішньої служби Світлана Павленко. – Буває, що засуджені тікають, то в таких випадках стають у нагоді навички, відпрацьовані під час щомісячних тренувань особового складу. Наш виправний центр – це для засуджених фактично найближчий крок до волі. Вони мають право телефонувати з таксофонів. Якось один отак подзвонив і дізнався, що його покинула дівчина – і ну тікати. Завдяки злагодженим діям, відпрацьованим у ході тренувань, група перехвату спільно з правоохоронцями спіймали ревнивця.

Гуртом веселіше

За словами Світлани Володимирівни, аби колектив їхнього виправного центру працював дружно та злагоджено, тут влаштовують і позаробочі заходи. Їздили групою працівників до музею Григорія Верьовки у Березну, влаштували для дітей співробітників свято-конкурс «Юні дарування». А напередодні новорічних свят за рахунок профспілкових коштів поїдуть разом із дітьми у Київ до святкової ялинки.

Тема спорту у Домницькому виправному центрі – особлива. Тут гуртом грають у футбол, волейбол. Деякі співробітники регулярно беруть участь в обласних змаганнях з рукопашного бою, ігрових видів спорту, демонструють успіхи на всеукраїнських турнірах з гирьового спорту та офіцерського триборства.

У Домниці чекають на молодих освічених спеціалістів. Тут, до речі, можна отримати направлення на бюджетну форму навчання для отримання фаху спеціаліста державної кримінально-виконавчої служби. І є усі шанси навчатися у найбільш престижних вишах країни.

Шукають підхід

– Робота наша відповідальна і з психологічної точки зору непроста, – додає Світлана Павленко. – Адже під наглядом маємо дві сотні засуджених. І у кожного – своя зламана доля, свій непростий характер. Тож намагаємося до кожного підібрати підхід, з кожним налагодити контакт.

– Найближче до засуджених – молодші інспектори відділу нагляду та безпеки, таких у нас 37, – каже Світлана Володимирівна. – Хочу, зокрема, особливо відзначити сумлінну роботу Сергія Могилевця, Павла Миленка, Андрія Сучка, Олександра Кравченка, Владислава Чепурного, Олександра Заїки, Володимира Салуяна, Олександра Копила. Молоді колеги повинні брати з цих працівників приклад.







Коментарі закриті.