Справжні бойові дії точаться на сході нашої країни. Начебто мирні спроби домогтися федералізації переросли у бандитський «бєспрєдєл» і намагання перетворити Луганську та Донецьку області в українську Чечню. Такі буремні події, немов лакмусовий папірець, визначають хто є хто. Є людці у погонах, що примудряються торгувати солдатськими сухпайками, зливати соляру чи навіть продавати зброю терористам. Але готових захищати свою країну значно більше…

13-ий батальйон

Наші мобілізовані хлопці потрапили до 13-го батальйону територіальної оборони, що формувався в Чернігівській області і з жителів Чернігівщини. Вік військовиків різний: від 20 до 45 років. Із Менщини – 12 чоловік.

Свою військову підготовку підвищували на базі 169-го навчального центру Сухопутних військ (усіма знана «Десна»). Виконували навчальні вправи з вогневої підготовки, водіння бойових машин, займалися тактичною, інженерною підготовкою та іншими військовими науками.

– Підготовка бійців батальйону проводилася із урахуванням усіх вимог сьогодення, – розповів «Нашому слову» телефоном заступник командира батальйону підполковник Сергій Мурований, який свого часу працював військовим комісаром Менського райвійськкомату. – На завершальному етапі підготовки навіть брали участь у ротному тактичному навчанні з бойовою стрільбою. Офіцери тренувалися керувати підрозділами в умовах швидкозмінної обстановки, а солдати – злагодженості дій.

На схід

А вже після 9 травня батальйон вибув «для виконання бойових завдань» до Луганської області. І якщо стрілецькою зброєю та боєприпасами бійці були забезпечені, то із спорядженням вийшла зовсім інша ситуація.

– Не мали ні розгрузок, ні бронежилетів, – констатує Сергій Григорович. – Тільки дякуючи допомозі небайдужих людей трохи впорядкувалися: кілька бронежилетів купили та передали менські підприємці та громадська організація «Менська сотня», ще кілька – чернігівська самооборона. Також завдяки допомозі менян блокпост, яким я командую (а це більше 30-ти чоловік), забезпечений розгрузками (спеціальні жилети для кріплення спорядження).

Техніка батальйону також не надто сучасна: в основному старі вантажівки із «народного господарства», БТРів чи БМП немає.

Але хлопці міцно тримають свої шість блокпостів навколо Луганська, хоча і погроз від «колорадів» вистачало, і кулі ночами свистять над головами.

– Слава Богу, ні поранених, ні загиблих не маємо, – говорить Сергій Мурований. – Звичайно, сумуємо за родинами, але чудово розуміємо, що зараза бандитизму не має права розповзатися Україною. Бо так біда може і до порогів наших домівок дійти.

P. S. Коли матеріал готувався до друку, надійшло повідомлення, що до місць проведення антитерористичної операції відправився ще один батальйон територіальної оборони з Чернігівщини – 41-й (в ньому також є четверо наших земляків). І знову без бронежилетів…