Одне з дванадцяти головних свят у православ’ї – Вербна неділя чи Вхід Господній у Єрусалим (за церковним календарем) – цьогоріч припала на 1 квітня. То остання неділя перед світлим святом Великодня.

Цей день – один із найсумніших і найтрагічніших у православ’ї. Згідно зі Священним Писанням Ісус Христос в’їхав на віслюку до Єрусалиму та ознаменував собою безпосереднє наближення Його Страстей і смерті на хресті. Миряни, які вітали Ісуса Христа, встеляючи дорогу пальмовим гіллям, вже за кілька днів били його і закидали камінням, вимагаючи розп’яття Спасителя.

«Осана Синові Давида!»

Історія з в’їздом Ісуса Христа в Єрусалим описана в усіх чотирьох канонічних Євангеліях. Так, в 21 розділі Євангелія від Матвія розповідається про те, що перш аніж в’їхати в місто, Христос попросив своїх учнів-апостолів привести йому ослицю та віслюка. Коли Син Божий наближався до Єрусалима, «безліч народу стелили одежу по дорозі, інші різали гілки з дерев та стелили дорогою».

Народ вітав його не тільки пальмовим гіллям, але й радісними вигуками: «Осанна Синові Давида! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!».

Люди раділи і співали, сподіваючись, що він виправить все неправедне в світі, ліквідує несправедливість та подарує благополуччя. В Єрусалимі Ісус зцілив всіх, хто до нього звертався.

Та через три дні Ісус Христос буде схоплений, засуджений і розіп’ятий. Та подолає смерть. І в християнстві пальмове гілля стане символізувати вічність і його перемогу над смертю.

В Україні пальми не ростуть. Відтак цю роль приписано вербі.

З’їсти дев’ять свячених «котиків»

На Вербну неділю в усіх храмах відбувається урочисте богослужіння з освяченням вербових гілочок. В Україні це дерево здавна шановане як провісник весни та цілющий оберіг. Вербові галузки нібито мають магічні властивості.

Дехто робить із листочків настоянку, яка має лікувати від головного болю, шлункових недуг, загоює рани, знімає жар а також зцілює домашніх тварин.

Селяни встромляли гілочки верби на городі. Вважалося, що таким чином поле стане захищеним від буревіїв, граду, сильних дощів – і врожай буде великим.

Повернувшись із церкви з посвяченою вербою, дорослі злегенька жартівливо били гілочками дітлахів, примовляючи: «Не я б’ю – верба б’є – здоров’я придає». Це просте діяння начебто дарувало всім здоров’я й благополуччя.

Люди вірили: кому дістанеться найбільша гілочка, той буде найщасливішим. Окрім того, годилося відщипнути аж дев’ять бруньок (пухнастих котиків) і проковтнути їх – «щоб горло не боліло і не наростали в ньому гулі».

Посвячені гілочки верби затикали також у хлівах і стайнях – «щоб нечиста сила не правувала, а верба захищала хату, хлів, двір від грому і пожежі». Решту галузок клали як оберіг за образи на покуті.

Викидати торішню вербу з побутовим сміттям не можна: священики радять спалити гілочки або віднести в ближній храм.

Не сумувати і думати про суть буття

Як і в будь-яке церковне свято, у Вербну неділю рекомендували не робити важкої домашньої роботи, полишити всі побутові турботи: не прати, не прибирати, не шити, нічого не ремонтувати і не будувати.

Не годилося святкувати у галасливій компанії, з розвагами і алкоголем. Можна було тільки символічно випити вина. Церква рекомендувала не їсти продукти тваринного походження. На святковому столі могла бути тільки риба.

Бажано цього дня забути про негативні думки й емоції. Краще присвятити час роздумам над подіями останніх днів земного життя Ісуса Христа.

Наша землячка, поетеса Наталка Матюх присвятила Вербній неділі чудовий вірш, в якому є й такі рядки:

«Цей віщий голос Вербної неділі!

Від ранку передзвони мелодійні

не змовкнуть аж до ночі. Й нам з тобою,

обвінчаним свяченою вербою,

аж цілий тиждень цілуватись гріх,

і стільки ж днів іще чекати їх –

двох слів, що свідчать про дива Господні,

й найпершими у миті Великодні

проллються співом янголів з небес

«Христос воскрес!».

Коментарі закриті.