День Святої Трійці – 4 червня – один із найголовніших християнських празників, тісно пов’язаних із живою природою.

Триденне свято пов’язане з Богом-отцем (неділя), Богом-сином (понеділок) і Богом-духом (вівторок). Всевишній постає у трьох іпостасях.

Свою назву празник отримав на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм вознесінням на небеса. Є й інші назви – П’ятидесятниця, День зіслання Святого Духа, Зелена неділя.

Начебто саме в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню.

Відтак тиждень перед Трійцею називають «зеленим» або «русальним», а три останні дні цього тижня і три перші дні троїцького іменують «зеленими святами».

Цвіте жито й бавляться русалки

Люди квітчають свої житла клечанням і встеляють пахучими травами. Дівчата завивають вінки.
Вся сукупність дійств – завивання вінків, оздоблення помешкань травами, зіллям і гілками дерев, Клечальні субота і неділя, Русалії, поминання покійників – робили свято особливим і додавали неповторного колориту.

У цей час цвіте жито й за народним віруванням прокидаються мерці, виходять з води русалки.

Наші предки ховали своїх рідних та близьких людей у лісах, горах, на роздоріжжях чи опускали у воду. Під час квітіння жита ( а Зелені свята здебільшого співпадають з цією порою) їхні душі, начебто, воскресають. Перевтілившись у русалок, вони намагаються оббивати на нивах цвіт, ламати жито, лоскочуть хлопців і дівчат. Тому треба остерігатися ходити полями.

Небезпечні також потерчата та річкові мавки – дріади. Якщо самотою піти до річки чи ставка, то напасниці можуть затягти у воду й утопити.

Натомість душі, що з’являються в лісі, біди не чинять. Тому першого дня Трійці дівчата йшли до лісу, рвали квіти й плели віночки ( їх тримали як обереги від русалок аж до Петрівки).

Вінок – оборона від нечисті

У день Трійці дівчата зазвичай ворожать про довговічність батьків, сестер, братів і наречених.

Ворожіння відбувається при розвиванні вінків: чий вінок ще не засох, тому довго жити. Отже, вінки були сплетені на батька, матір, сестру, брата й нареченого. Зів’ялі вінки кидають у воду: як попливе – щастя, а як потоне – біда!

Йдучи в ліс, дівчата мали при собі полин та любисток. Там вони кидали русалкам завиті вінки, щоб вони наслали їм багатих женихів. У тих вінках русалки нібито бігають по нивах і в лісах.

Вважалося, що серед русалок є і лоскотниці – це душі дівчат, що померли зимою. Вони з’являються на полях і до смерті залоскочують дівчат і хлопців, якщо ті потраплять до них.

Вінки, як оздоба, – залишок звичаїв стародавнього світу. Грецькі й римські жреці накладали їх собі на голови під час жертвоприносу. Вінки були сплетені з тих дерев, які присвячувалися божествам.

Звідси й пішов звичай увінчувати дубовими вінками відомих і заслужених людей: переможців олімпійських ігор; людей, котрі досягли великих успіхів у мистецтві чи в науці, в громадських доброчинствах. Увінчаний лаврами муж таким чином вважався надприродною істотою.

В українських народних обрядах вінки – символ великої пошани, символ молодості й чистої і незаплямованої краси.

За народним звичаєм, дівчина, що втратила цноту, не може одягнути на голову вінок. Крім того, вінок з живих квітів – це і оборона від злої сили.

У деяких регіонах дівчата відносили вінки до річки й пускали за водою – якщо вони сходилися, то власниця вийде цього року заміж.

На «клечальний понеділок» після відправи в церкві селяни гуртом обходили поля – «щоб град не побив посіви та засуха не випалила збіжжя».

Третій – Богодухів день у кожному регіоні відзначали по – своєму.

Відкрити ворота красному літечкові

Був на Україні і гарний звичай – на Богодухів день освячувати криниці. Вважалося, що саме в них найбільше переховується русалок.

Про вірування в «криничних русалок» писав і Олександр Терещенко. Він згадував, що в Новгороді Сіверському було джерело, яке називалося Ярославове, і криниці: Заручейська і Сухомлинська.
Русалки, які під час Зелених свят сиділи в криницях, іменувалися «криниченьками».

Господарі, які хотіли позбавитися «нечистої сили в домівці», виставляли біля воріт стіл, накривали його скатертиною і клали хліб – сіль. Відчитавши молитву, священик заходив до хати, скроплював стіни, а потім всі будівлі – «щоб русалки не тривожили обійстя».

Зелені свята – це і своєрідні проводи весни та зустрічі літа: відкривали ворота справжньому красному літечкові.

Бо Трійця «трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом».

Коментарі закриті.