Ще з радянських часів склалася поведінка людей, котру зараз прийнято називати совковою. Пішов на вибори, проголосував аби-як, і чекай собі всіх благ розвинутого соціалізму. Цілком закономірно, що збудована на таких принципах країна розвалилася. Мабуть, людям варто було б замислитися і почати діяти відносно своїх спільних справ та своєї держави більш відповідально, але погана звичка до безвідповідальності гірше неволі.

Ось і нині, обрали міськраду та її голову, і нехай роблять, що хочуть, щоправда за наші спільні гроші. Вони й роблять.

Васюківців Остапу Бендеру розвести на створення Нью-Васюків не вдалося, а от менян на створення комунального підприємства запросто, вірніше депутатів, котрих меняни обрали. Жодного розрахунку, жодного обґрунтування!

Прості питання залишається без відповіді:

1. Скільки коштів меняни б сплатили за воду та каналізацію ЗАТ “Менський комунальник” протягом 6-го скликання міськради по тарифах, затверджених обласним управлінням по цінам?

2. Скільки коштів меняни сумарно сплатять протягом 6-го скликання міськради за воду й каналізацію безпосередньо з своєї кишені, а також з бюджету міста на дотації і створення та утримання нового комунального підприємства при міськраді?

3. Яку суму складе різниця між першим варіантом і другим, наскільки корисною чи шкідливою є діяльність міськради?

Сподіваюся, що всі розуміють – бюджетні кошти міськради, то наші спільні кошти. Не Федора Івановича, не депутатів, не держави, а саме нас, менян.

Крім того, постає питання і про якість обслуговування водогону та каналізації, бо дешево чи дорого потрібно визначати лише у співвідношенні якість – ціна.

Доки меняни абсолютно байдуже спостерігають за тим, що відбувається, я вирішив поцікавитися думкою обласної державної адміністрації. Ось відповідь з Головного управління житлово-комунального господарства області:

 

Що ж, почекаємо відповіді від першого заступника голови облдержадміністрації Станіслава Миколайовича Прокопенка. Сподіваюся, він таки доручить проаналізувати економічну ефективність діяльності Менської міськради.

Але головним чином я звертаюся до менян – шановні, давайте хоч трішечки турбуватися про власне місто та те, що в ньому відбувається. Ми, як громада, тут головні. Позавчорашні намагаються нас утримати в стані безвідповідального населення, котре здатне на єдине – обрати собі пана, котрий і буде наводити порядки. Ще раз повторюю, така система веде до повної руйнації держави.

Я не “за” чи “проти” Зими та “Комунальника”,  я не “за” чи “проти” депутатського складу міськради та її голови Фесюна. Я за те, щоб подібні важливі питання вирішувалися громадою. Голові міськради Федору Івановичу я пропонував утворити раду з минулих голів міськради та претендентів на цю посаду, пропонував відкрито та широко спілкуватися з громадськістю через сайт міськради чи сайт “Нашого слова”. Марно, у відповідь почув, що він сам розумній і добре розбирається в каналізації.

Ось ми побачили точку зору обласного управління, котре, я переконаний, розуміється в даних питаннях трохи більше Федора Івановича. Думаю, доречно було б вислухати думки і Анатолія Пасинкова, і Михайла Кадушка, і Анатолія Олійника, і Миколи Мусієнка, і ряду інших компетентних та досвідчених менян. Всією громадою вислухати та прийняти відповідне рішення – такий демократичний спосіб управління суспільними справами убезпечує народи від авантюризму окремих осіб.

Мені можуть заперечити, що для цього люди обрали депутатів міськради, але то буде непереконливе заперечення, бо ніхто з тих депутатів публічно не бажає обґрунтувати прийняте ним під час голосування рішення і надати відповіді на поставлені вище питання.

Сьогодні є велика загроза того, що Менська міськрада обслуговування водогону та каналізації опустить до рівня вивезення сміття. Звісно, потім можна буде лаяти і голову міськради, і депутатів, і районну та обласну держадміністрації, але втіхи з того буде мало. Бо за те, що відбувається в місті, найперше відповідальний кожен з нас. І нам потрібно вчитися забезпечувати розвиток міста колективними зусиллями, колективним розумом, колективною відповідальністю, а не покладатися на авантюризм окремих осіб.

В Мені існує велика кількість різних політичних партій і громадських організацій. Але їх діяльність активізується лише перед виборами, в боротьбі за керівні посади. Може вже час думати про утворення надпартійного громадського об’єднання, про об’єднання громадян для керівництва обранцями? А останнім залишити лише функцію виконання волі громади, а не повновладних начальників народу?

Якщо в менській спільноті виникне така потреба, почнемо збиратися і навчатися, використовуючи всі наявні можливості. Бо в нас немає майбутнього в межах примітивної тоталітарної системи, коли громаді байдужі суспільні справи як в місті, так і в країні.

Коментарі закриті.